Ранній Всесвіт міг бути не таким вже і раннім. Тобто ми можемо спостерігати результат останньої ітерації циклу вибуху і відскоку.
Відповідно до теорії Великого вибуху, давним-давно, 13,8 мільярда років тому, Всесвіт був розміром з персик і мав температуру понад чотири мільярди градусів. Потім стався вибух.
Дивно, але ця теорія підтверджується проведеними спостереженнями. При цьому картина, що малюється теорією Великого вибуху, явно не повна – не вистачає частини головоломки, а саме інформації про перші «кроки» раннього Всесвіту. Чим ближче ми намагаємося наблизитися до розгадки, тим складніше стають математичні розрахунки й в певний момент просто втрачають сенс.
- НАСА розповіло, як буде бурити Титан, супутник Сатурна, щоб знайти сліди життя
- Чому температура в атмосфері сонця вище ніж на поверхні (відео)
Недослідженою залишається «сингулярність» – точка нескінченної щільності, що існувала до Великого вибуху. Фактично, в якийсь момент Всесвіт було втиснуто в нескінченно крихітну і в нескінченно щільну точку. Це абсурдно, а значить нам потрібна нова фізика для розв’язання виявленої проблеми, оскільки наявна з нею «не справляється» і ніяк не може пов’язати гравітацію й інші сили при надвисоких енергіях.
Зробити це може теорія струн, яка здатна пояснити найраніші моменти Всесвіту. У даній теорії є поняття «екпіротичного» Всесвіту. Тобто, Великий вибух був викликаний чимось, що відбувалося до нього, а сам вибух не була початком, а частиною більш глобального процесу.
Розвиток екпіротичної концепції призвів до появи теорії циклічної космології – постійно повторюваного Всесвіту, з якою теорія струн дала математичне обґрунтування.
Циклічний Всесвіт рухається від початку до кінця, від розширення до стиску, подорожуючи вперед і назад у часі. Вічно.
Як би немислимо це не звучало, в ранніх версіях циклічної моделі було складно зіставляти спостереження, і це серйозна проблема, тому, що мова йде про науку, а не про байку, що розповідається у багаття.
Основною перешкодою стали спостереження космічного мікрохвильового фону – стародавнього світу, що залишився з часів, коли Всесвіту було всього 380 000 років. Далі ми просто не можемо заглянути. Тому вченим здавалося, що циклічний Всесвіт – витончена, але помилкова ідея.
Але є раніше не реалізовані аспекти. Так в момент «відскоку», коли наш Всесвіт стискається до неймовірно маленької точки і повертається в стан, що передує Великому вибуху, можна вибудувати всі дані в логічний ланцюжок і отримати вірний результат, який можна підтвердити за допомогою спостережень.
Теорія Великого відскоку, що з’явилася з циклічної моделі Всесвіту в 2016 році, може пояснити те, що не змогла пояснити теорія Великого вибуху. Відповідно до неї вибух – не унікальна подія, а циклічна, що повторюється. Тобто до нашого Всесвіту існував інший, який також розширювався, а потім почав стискуватися. У якийсь момент стиснення максимальна енергія виявилася укладеною в мінімальний обсяг і старий Всесвіт відтворив сам себе. Вибухнувши, новий Всесвіт почав розширюватися.
- До Проксима Центавра b пошлють привітальні сигнали
- Mars Express надав приголомшливі зображення скульптур, створених природою на Марсі
У цей момент всі квантові стани перейшли з одного Всесвіту в інший, відповідно до теорії петлевої квантової гравітації. Саме ця теорія дозволяє заглянути за Великий вибух, де ми бачимо стиснення і розширення. При цьому, відповідно до теорії, від попереднього Всесвіту не залишається жодного параметра – вони не переходять в новий в тому ж вигляді. Тому наш Всесвіт відрізняється від попереднього, так само як і наступні Всесвіти не будуть схожа на наш.
Іншими словами, складна і незрозуміла фізика дозволяє радикально переглянути наш час і місце в космосі. Але щоб перевірити цю модель, необхідно дочекатися результатів спостережень.
Натхнення: www.popmech.ru