Економічні кризи можуть залишати тривалий біологічний слід, впливаючи на фізичний розвиток і здоров’я людини ще з раннього дитинства.
Нове дослідження Боннського університету аналізує, як «цінові шоки на продукти харчування», тобто раптове зростання їх вартості, впливають на дітей. Вчені використали довгострокові дані Індонезійського опитування про життя сімей. Об’єктом аналізу стала азіатська фінансова криза кінця 1990-х років. Ключову роль відіграло різке подорожчання рису.
Дослідники порівняли регіональні відмінності інфляції цін на рис у 1997–2000 роках. Вони зіставили ці дані з антропометричними вимірюваннями дітей. Спостереження тривали до їхнього раннього дорослого віку. Це дозволило простежити довгострокові наслідки.
«Ми бачимо, що значний ціновий шок має не тільки короткостроковий вплив», — зазначає Ельза С. Ельміра. За її словами, підвищення цін посилило «хронічне недоїдання». Показник затримки росту зріс на 3,5 відсоткових пункти. Наслідки зберігалися протягом життя.
Неочікуваним результатом стало поєднання низького зросту та підвищеного ризику ожиріння. «Це пов’язано з прихованим дефіцитом мікроелементів», — пояснює Ельміра. Родини зберігали калорійність, але втрачали якість харчування. Це впливало на обмін речовин.
Подальший аналіз показав, що діти віком 3–5 років під час кризи мали вищий «індекс маси тіла», тобто співвідношення ваги й зросту, у дорослому віці. «Нестатки в ранньому дитинстві можуть мати наслідки на все життя», — наголошує Матін Каїм. Він підкреслює ризик хронічних захворювань. Це формує подвійний тягар недоїдання й ожиріння.
Ефекти були сильнішими в містах та серед сімей з нижчим рівнем освіти. Міські домогосподарства більше залежать від купівлі їжі. Освітній рівень матерів впливав на вибір раціону. Соціальні чинники посилювали біологічні наслідки.
Автори підкреслюють актуальність результатів у сучасних умовах. Конфлікти, пандемії та кліматичні ризики підвищують нестабільність цін. «Кризова політика має захищати дітей у чутливі періоди розвитку», — зазначають дослідники. Це має враховувати не лише калорії, а й поживну цінність їжі.