У новому дослідженні, проведеному вченими на чолі з Пітером Россом з Асоціації охорони природи океану в Канаді, було проаналізовано поширення мікропластику в Північному Льодовитому океані.
Вчені взяли проби забруднювачів в приповерхневій морській воді на 71 ділянці в європейській і північноамериканській Арктиці, включаючи Північний полюс. Крім того, дослідники взяли проби на глибинах до 1015 метрів в море Бофорта на північ від Аляски і Канади.
“Ми вже знаємо, що мікропластик можна знайти практично в будь-якому місці Землі, але у нас дотепер немає чіткого розуміння того, як саме поширюється це забруднення. У цьому контексті дуже важливо зрозуміти, звідки крихітні пластикові частинки потрапляють в Світовий океан”, – говорить Пітер Росс, фахівець Канадської асоціації охорони океану WISE
Автори роботи використовували інфрачервону спектрометрію з перетворенням Фур’є, щоб підтвердити середню кількість мікропластичних частинок в Арктиці, що становить приблизно 40 часток на кубічний метр океанської води. Переважна більшість мікропластику (92,3%) становили волокна, з яких 73,3% були поліестером.
Оскільки в східній частині Арктики виявлено майже в три рази більше мікропластичних частинок, ніж на заході, автори припустили, що нові поліефірні волокна можуть потрапляти на схід регіону через Атлантичний океан. Ocean Wise провела випробування пральних машин і оцінила, одна річ може виділяти мільйони волокон під час звичайного домашнього прання, а очисні споруди можуть випускати понад 20 мільярдів мікроволокон щорічно.
Кілька мільйонів тонн пластику також щорічно потрапляють прямо в океани, де з часом розпадаються на мікроскопічні шматочки.
Натхнення: hightech.fm