Формування Сонячної системи, на думку сучасних вчених, почалося внаслідок події приблизно 4,6 мільярда років тому гравітаційного колапсу гігантської міжзоряної хмари. Сонце, в процесі утворення, «відрізало» більше половини всієї речовини, ну а з решти її частини утворився обертовий протопланетний диск – «прабатько» всіх планет і їх супутників, астероїдів та інших небесних тіл.
Хондрити (пористі метеоритів і астероїдів) якраз зараз і вважають «слідами» цієї речовини, а «сконденсувала» в цей період молода Сонячна система гірський матеріал у вигляді мікроскопічних кульок, названий хондрулами, є їх головною особливістю.
Команда вчених з університету в Копенгагені (Данія) на чолі з Жаном Боллар (Jean Bollard) займалися дослідженням ізотопного і хімічного складу «марокканських» метеоритів, знайдених в кінці ХХ століття, і змогли не тільки визначити, коли зародилися ці хондрули, але і з’ясували, яке вони справили вплив на формування подібних «будівельних цеглин» (хондритів) всіх планет Сонячної системи.
До складу первинної матерії тільки зародженної Сонячної системи входила чітка кількість двох ізотопів урану – довгоживучого урану-238 (період напіврозпаду 4 мільярди років) і короткоживучого урану-235 (період напіврозпаду – 0,7 мільярда років). Використовуючи ці дані, вченим вдалося визначити вік цих метеоритів.
У результаті розпаду обох радіонуклідів кінцевим продуктом є: свинець-206 (для першого) і свинець-207 (для другого). Вимірявши частки обох ізотопів, можна досить точно розрахувати вік будь-якої гірської породи, але за умови, що вона не переплавлялася. У випадку з хондрулами, які сформувалися у часи новонародженої СС, а значить не змінювалися, ця умова виконується за замовчуванням.
Спираючись на цю своєрідну закономірність, Боллар разом з колегами вирахували вік метеоритів по 17 витягнутим хондрулам, який, як виявилося, був приблизно однаковий – в межах 4564-4567 мільйонів років. З цього випливає, що формування цих хондрул відбувалося дуже швидко, протягом першого мільйона років після того, як зародилося Сонце.
Всупереч класичним теоріям народження СС, подібне настільки стрімке утворення майбутніх «будцеглинок» планет говорить про те, що і самі планети формувалися набагато швидше. Перше, до чого схиляються самі планетологи – це те, що хондрули не тільки виступали в якості будматеріалу для великих астероїдів і протопланет, але і в той же час були певним каталізатором, що прискорює їх формування.