До такого висновку прийшла міжнародна група вчених, яка реконструювала вплив змін навколишнього середовища на паводкові землеробства в Центральній Азії.
Робота опублікована в журналі PNAS. Заведено вважати, що розпад середньовічних річкових цивілізацій Центральної Азії сталося в результаті нищівних монгольських набігів на початку XIII століття (а також прогресуючого занепаду мережі Великого шовкового шляху).
Ці розвинені спільноти проживали в басейні Аральського моря й основних річок, що протікають через регіон. Вони використовували паводкові води для ведення сільського господарства, у зв’язку з чим і отримали свою назву – річкові цивілізації.
Вчені з Університету Лінкольна, Університетського коледжу Лондона, Оксфордського університету (Велика Британія), Університету VU (Нідерланди) та Інституту географії та безпеки водопостачання Казахстану провели дослідження з реконструкції змін клімату в цьому регіоні в минулому. А ще вони вивчили археологічні пам’ятники й зрошувальні канали оазису Отрар, який свого часу був одним з вузлових центрів Великого шовкового шляху і знаходився в місці злиття річок Арись і Сирдар’ї (південь Казахстану).
Крім того, фахівці визначили, в який момент іригаційні канали виявилися занедбані. В результаті вони прийшли до висновку, що це сталося в період ерозії русла річки Арись, між X-XIV століттями, а не в момент монгольських завоювань. Вчені показали, що центральноазіатські річкові цивілізації швидко відновлювалися після арабських вторгнень в VII-VIII століттях.
Причина цього, як вважають дослідники, в тому, що в ті часи клімат був вологим і сприяв швидкому відновленню нормального життя. А ось тривала посуха в період монгольського нашестя зробила свою справу: саме вона, на думку вчених, завадила відновленню масштабного паводкового землеробства і привела до загибелі цивілізацій.
Натхнення: naked-science.ru