У центрі галактики, що знаходиться на відстані понад 570 млн світлових років від Землі, енергія спалахує з дивовижною регулярністю. Астрофізики вперше спостерігають такі регулярні й часті спалахи, які виходять від ядра далекої галактики.
Приблизно раз в 114 днів в центрі галактики ESO 253-3 з’являються спалахи. Варто відзначити, що галактика знаходиться майже в 600 млн світлових років від Землі, а значить, ці спалахи також відбулися майже 600 млн років тому. І тільки тепер світло від далекої галактики доступне вченим. Йому треба було 570 млн років, щоб досягти Землі.
В цілому астрофізики нарахували 17 таких спалахів за шість років спостережень. Їх виявили прилади як на Землі, так і в космосі. За збір даних в космосі відповідали телескоп, призначений для відкриття екзопланет транзитним методом (TESS), і Swift – орбітальна обсерваторія, спільний проєкт США, Італії й Великобританії.
Причиною спалахів, ймовірно, є надмасивна чорна діра в центрі галактики. Цей космічний гігант приблизно у 20 разів більше чорної діри Стрілець A * (Sgr A *) в центрі галактики Чумацький Шлях. Для порівняння: Sgr A * має діаметр близько 23,6 млн км і приблизно в 4 млн разів більша за масу Сонця.
Перший з 17 спалахів виявлено 14 листопада 2014 року і вважався надновою.
Однак у 2020 році вчені проаналізували дані проєкту All-Sky Automated Survey for Supernovae (ASSAS-SN) за останні шість років і визначили більше спалахів, що виходять з галактики з регулярними інтервалами, з різницею приблизно в 114 днів. Грунтуючись на цих спостереженнях, вчені успішно передбачили, коли наступні спалахи будуть спостерігатися в 2020 році: 17 мая, 6 вересня і 26 грудня. Вони підтвердили ці події спостереженнями із Землі і в космосі.
Найбільш вірогідним поясненням повторюваних спалахів є приливний розрив, при якому орбіта зірки переносить її так близько до чорної діри, що її частини зірки відриваються і засмоктуються в акреційний диск – дифузну смугу пилу, газу і уламків, яка обертається навколо чорної діри. Зазвичай такі події закінчуються повною загибеллю зірки. У разі ESO 253-3 орбіта масивної зірки може підвести її досить близько до чорної діри, щоб зірка втратила частину своєї речовини, викликавши спалах. Але потім зірка вислизає і втікає. Цикл повторюється кожного разу, коли зірка проходить досить близько до чорної діри.
Натхнення: hightech.fm