Дослідники проаналізували дані супутників та дослідили зміни в океанічних приповерхневих течіях і температурі поверхні води. Вони виявили, що активність океанічних вихорів посилюється із нагріванням у багатих вихорами регіонах на 2-5% за десятиліття, тоді як у тропічних океанах, навпаки, зменшується. Такі зміни мають важливі наслідки для обміну теплом та вуглецем між океаном і атмосферою. Відповідна стаття надрукована у журналі Nature Climate Change.
Зміни в кліматичній системі протягом останніх десятиліть нагріли поверхневі води океанів та змінили потоки вітру, тепла і прісної води, які впливають на океанічну циркуляцію. Це відбувається на усіх масштабах, включаючи і вихори, що виникають в на площі від 10 до 100 кілометрів. Такі вихори змінюються у часі та повсюдно поширені у світовому океані. Вони впливають як на регіональні процеси, так і на великі циркуляції. Вихори транспортують та перемішують тепло, сіль, поживні речовини. Таким чином, розуміння еволюції такої мезомасштабної циркуляції необхідне для кращого прогнозування стану мінливих океанів.
Циркуляції океану в середніх масштабах можна вивчати за допомогою змін рівня моря та температури води. Вчені отримали ці дані завдяки супутниковим спостереженням з 1993 по 2019 рік. Завдяки чому вони змогли охарактеризувати, як змінюється активність вихорів глобально, для окремих океанічних басейнів, а також для окремих регіонів, що характеризуються різними динамічними властивостями.
Протягом останніх десятиліть теплове розширення морської води та танення льоду призвели до підвищення рівня моря. За допомогою змін у цьому показнику науковці змогли обчислити аномалії швидкості поверхні океану та кінетичну енергію вихорів. Вони виявили, що ця енергія зростає на 0,56% кожні десять років. Температура морської поверхні також зростає через зміни клімату, на 0,42% на десятиліття. У глобальному масштабі спостерігається значне збільшення градієнтів кінетичної енергії вихорів і температури поверхневих вод, однак кожна динамічна область демонструє різну реакцію. Науковці зафіксували, що регіони, де вже було багато вихорів, такі як Антарктична циркумполярна течія, мають значне посилення активності вирів: на 2-5%. На це впливають зміни у системах вітрів, розшаруванні води і температурних градієнтах. Такі вихори перерозподіляють у океанах тепло та вуглець, тож їх слід включити у кліматичні моделі.
Натхнення: www.nauka.ua