Німецькі вчені виявили сліди чумної палички (Yersinia pestis) у ДНК двох людей, які жили понад 4900 років тому на території сучасної Німеччини, підтверджуючи поширеність цієї інфекції серед давніх європейців.
Генетичні дослідження останніх років підтверджують, що люди стикалися з чумною паличкою задовго до відомих пандемій, таких як Юстиніанова чума і Чорна смерть. Недавні дослідження показали, що чумна паличка була поширена ще в епоху пізнього неоліту і ранньої бронзи, близько 5700-5300 років тому. Нове дослідження під керівництвом Бена Краузе-Кіори з Кільського університету виявило сліди цієї бактерії в останках двох представників культури Вартберг, які жили приблизно 5300-4900 років тому.
Залишки цих людей були знайдені в могильнику Варбург на території сучасної Німеччини (Північний Рейн – Вестфалія). Зі 133 зразків ДНК, отриманих з останків, метагеномний аналіз показав наявність чумної палички у двох осіб. Перший з них жив близько 5291-4979 років тому, а другий — 5265-4857 років тому, з високою ймовірністю розділених приблизно двома століттями. Аналіз геномів бактерій показав, що ці дві інфекції були спричинені різними штамами чумної палички, що вказує на незалежне походження випадків зараження.
Цікаво, що геном чумної палички з цих останків не містив одного з ключових факторів вірулентності, гена ymt, який кодує фосфоліпазу D, що захищає бактерію в кишечнику блохи. Це може означати, що на той час чумна паличка ще не спричиняла пандемії, відомі з пізніших історичних періодів.
Крім того, дослідники вирішили з’ясувати, чи заражалися чумною паличкою також домашні тварини, зокрема собаки. Для цього вони проаналізували ДНК 21 собаки, що жили в епохи неоліту і бронзи. В одному випадку, у залишках собаки, знайдених на шведському острові Готланд, було виявлено ДНК чумної палички. Цей собака жив близько 4900-4500 років тому, що також підтверджує поширеність цієї інфекції серед стародавніх тварин.
Ці знахідки підкреслюють складність взаємодії давніх людей і тварин із чумною паличкою ще в епоху неоліту, задовго до появи масштабних епідемій, і додають нові важливі деталі до розуміння історії цієї смертельної бактерії.