Коли біологи, які працювали на науково-дослідному судні витягли з води велику губку, вони помітили чийсь хвіст, який стирчить з неї назовні. Виявилося, всередині сховалися цілих 30 екземплярів коралової котячої акули Atelomycterus fasciatus. Таких губок – “будинків” для акул вдалося знайти кілька. Це перший відомий приклад їх використання акулами (і взагалі хрящовими рибами) в якості постійного притулку.
Коралова котяча акула Atelomycterus fasciatus – це риба-ендемік північно-західного узбережжя Австралії, яка має порівняно невеликий ареал. Такі акули воліють піщане дно на глибині до 100 метрів, найчастіше — не більше 60 метрів.
A. fasciatus далеко до стереотипних акул, великих і грізних хижаків. Ця риба має змієподібне тіло сірого кольору, покрите смугами і плямами, і не виростає більше 40-45 сантиметрів в довжину. Вона живе біля дна, активна ночами і харчується тільки дрібною рибкою і безхребетними.
Нещодавно при вивченні морських екосистем біля берегів Австралії вчені зіткнулися з досить несподіваною картиною, яку вони описали в статті для Journal of Fish Biology. Усередині великих губок, які відносяться до різних систематичних груп (сімейство Irciniidae або рід Agelas), виявився справжній «гуртожиток» котячих акул. Тільки в одній метровій губці їх нарахували цілих 30.
В цілому вчені описали п’ять таких “житлових губок”, які населяли 57 екземплярів A. fasciatus. Це акули обох статей, серед яких були особини розміром від 10 до 40 сантиметрів.
- На Венері виявили сліди недавнього виверження вулкана
- На основі нявкання вчені створили спеціальну музику для кішок (відео)
- Магнітні полюси Землі не перевернуться в найближчу 1000 років
Дослідники припустили, що котячі акули постійно забираються в губки і проводять там багато часу — головним чином вдень, під час відпочинку після нічного полювання. По всій видимості, акули таким чином ховаються від хижаків, яких навколо повно. Забратися вглиб численних порожнин і каналів всередині губок A. fasciatus допомагають витягнута форма тіла і здатність згинатися.
Губки, в свою чергу, теж можуть отримувати вигоду від такого симбіозу. Річ у тім, що акули відлякують і поїдають безхребетних, які самі не проти закусити губкою, і тим самим захищають свій будинок. Якщо це припущення вірне, мова йде про розпочате взаємовигідне співжиття (мутуалізм) двох видів. Хоча автори відзначили, що якщо в губці оселиться занадто багато акул, вона цілком може від цього і постраждати.
Використання губок в якості притулку раніше описали у цілого ряду кісткових риб, проте Atelomycterus fasciatus — перший подібний приклад серед акул і взагалі хрящових риб.
Зазначимо, що проведені дослідниками морські експедиції також розширили відомий ареал A. fasciatus. Річ у тому, що акули, які живуть в губках, мешкають за 250 кілометрів від найпівденнішої точки, де був раніше відзначений цей вид.