Міжнародна група вчених показала, що швейцарські Альпи ростуть швидше, ніж руйнуються.
Дослідження опубліковано в журналі Earth-Science Reviews. Міжнародна команда геологів на чолі зі співробітниками Бернського університету (Швейцарія) провела дослідження, в якому використовували зразки ізотопу берилію-10, взятих з піску 375 річок і водостоків альпійських регіонів Європи.
Такі ізотопи дозволяють оцінити ерозію поверхні нашої планети. Вони утворюються при впливі космічних променів в результаті ядерних реакцій, в яких беруть участь атоми кисню, що входять до складу кварцових мінералів. Берилій-10 утворюється тільки в самому верхньому шарі поверхні, тому з його допомогою можна визначити і вік цих зовнішніх порід.
У разі якщо концентрація берилію-10 висока, значить, поверхневі мінерали піддавалися довгому впливу космічних променів, тому їх можна назвати старими. Якщо кількість їх невелика, то вплив променів з космосу було недовгим – і породи відносно молоді. Як відомо, швидкість ерозії в альпійському регіоні коливається в середніх межах 40 сантиметрів за тисячу років. Але десь цей процес йде швидше, а десь – повільніше. Однак досі вважалося, що Альпи піднімаються приблизно з тією ж швидкістю, з якою відбувається їх руйнування.
Вчені з’ясували, що це не так. Принаймні, це стосується центральних – швейцарських Альп, де різниця між підняттям і ерозією становить 80 сантиметрів за тисячу років. А ось в західній частині гір руйнування і зростання дійсно знаходяться в рівновазі. При цьому вчені показали, що ерозія залежить від ландшафту Альп: так, з’ясувалося, що опади й водяні потоки не надають помітного впливу на руйнування, а ось круті схили – навпаки.
Втім, це не відноситься до дуже крутих ухилів – в цих районах руйнування якраз йде повільніше. Дослідники також дійшли висновку, що топографія і геоморфологія сучасних Альп – результат реакції земної кори на льодовикові процеси в минулому.
Натхнення: naked-science.ru