Не секрет, що часом батьки змушують дитину займатися тим, чим вона не бажає, тільки для того, щоб реалізувати свої власні нездійснені мрії – стати відомим актором, письменником, спортсменом або художником. Однак до теперішнього моменту цей психологічний феномен не був до кінця вивчений. Вчені з Утрехтського університету (Нідерланди) вперше зайнялися вивченням даної проблеми і з’ясували: батьки, які сприймають дитину як свою власність, частину себе, більшою мірою схильні нав’язувати йому свої нездійснені мрії.
Скільки разів доводилося бачити схиблених на артистичній кар’єрі мам або батьків, які мріють про славне спортивне майбутнє сина. При цьому, думка дітей при ухваленні рішення рідко враховується: їх просто відправляють у вокальну або акторську студії, в спортивний зал або на стадіон. Психологи визначили, що ця проблема виникає тому, що батьки не сприймають свою дитину як окрему особистість. Вони вважають її частиною або продовженням самих себе, а значить, це “продовження” повинно реалізувати всі ті мрії, які не вдалося реалізувати в свій час мамі чи татові. Начебто загальновідомий факт, проте тільки зараз він експериментально перевірений і доведений.
У голландському дослідженні взяли участь 73 батьків дітей у віці від 8 до 15 років (89% з них – це матері). Для початку всіх батьків протестували – дізналися, чи вважають вони свою дитину самостійною особистістю чи все-таки частиною себе, – і залежно від цього розташували в списку. Даний опитувальник давно застосовується в психології і вважається достовірним.
Після цього учасників випадковим чином розділили на дві групи. Першій групі запропонували написати про дві власні нездійсненні мрії, нереалізованих амбіціях і розповісти, чому реалізація цієї мрії важлива для них. Другій групі запропонували відповісти на схожі питання, тільки пропонувалося сфокусувати увагу на мріях інших людей, а не своїх власних. Після цього батькам запропонували відповісти на питання про те, наскільки сильно вони хочуть, щоб дитина виконала їх нездійсненну мрію. Батьки, які не вважають дитину частиною себе, як правило, не нав’язують йому своїх переконань, і не вважають, що йому обов’язково реалізовувати батьківські амбіції.
Але коли батьки сприймають дитину як частину себе, вони твердо впевнені в тому, що вона зобов’язана зробити те, що колись не вдалося їм. Важливо, що мова йде тільки про власні мрії кожного з батьків. Нездійснені мрії інших людей майже не роблять впливу на батьків, які вибирають шлях своєї дитини – це показало тестування. Психологи вважають, що тільки реалізація власних амбіцій, дозволяє батькам відчути свого роду полегшення, позбутися від розчарування.
Тепер перед психологами стоїть інше завдання: вони повинні з’ясувати, як така поведінка батьків впливає на дитячу психіку? Що саме відчувають у цій ситуації діти, і як це відіб’ється на їх дорослому житті?
Натхнення: rnd.cnews.ru