Причини такої різної тяжкості ураження регіонів Європи спалахом чуми, яка вбила десятки мільйонів людей, неясні. Серйозний удар по економіках провідних західноєвропейських країн, мабуть, значно сповільнив їх розвиток.
Міжнародна група вчених вивчила зразки пилку з донних відкладень XIII-XV століть, щоб зрозуміти, наскільки сильно вдарила по різних регіонах епідемія Чорної смерті середини XIV століття. Вийшло, що вплив був вкрай неоднорідним: сусідні країни могли піти абсолютно різними шляхами. Робота про це опублікована в Nature Ecology & Evolution.
У 1346 році серед військ Золотої Орди, що обложили в Криму Генуезьку Кафу (Феодосія), спалахнула чума. Поспішаючи скористатися цією можливістю, ординці катапультою закинули у фортецю тіла чумних жертв, через що епідемія перекинулася туди. З кораблями генуезців чума поширилася по всій Європі – і через неї досягла Русі. Паралельно епідемія вирувала в Азії та Африці. Загальне число жертв оцінити важко, зазвичай дають цифру в районі 60 мільйонів людей. Іншими словами, за короткий час загинуло більше людей, ніж в ході Другої Світової — з тією тільки різницею, що на землі в XIV столітті жило набагато менше людей. Тобто Чорна смерть була катастрофою такого масштабу, яку Новий і Новітній час поки навіть приблизно не спостерігали.
З історичних джерел відомо, що в багатьох європейських регіонах загинуло від 30 до 50 відсотків усього населення, через що ціни на працю різко злетіли, і багато полів надовго залишилися покинутими. Але ці дані було важко скласти в єдину картину: з джерел здавалося, що глибина збитку в різних місцях сильно відрізнялася. Вивчивши відкладення з більш ніж 260 кернів, узятих в різних водоймах Європи, цього разу вчені сконцентрувалися на змінах в пилку в період 1250-1450 роках.
Виявилося, що в Греції, Італії, Франції, Швеції та Норвегії — а також в частині німецьких земель — пилок зернових культур після Чорної смерті став зустрічатися помітно рідше. У цих же регіонах стало більше пилку дерев – простіше, колишні поля заростали лісом. Але ось на території сучасних Іспанії, Ірландії, Прибалтики, Фінляндії, України та Росії спостерігалася зовсім інша ситуація: пилку зернових стало помітно більше, тобто місцеве господарство бурхливо розвивалося незважаючи на епідемію.
- Таємничий відбиток під землею здивував вчених. Йому більше 1 000 років (фото)
- Археологи виявили череп з інкрустованими мінералами зубами
- Єллоустоунський вулкан: 107 землетрусів по всьому парку – ознака скорого виверження?
Автори роботи залучили і цілий ряд історичних джерел, за якими іноді помітно, що ті чи інші регіони (Польща) перенесли епідемію краще за інших. Але така ясність є далеко не завжди. У ряді випадків їх робота не показала помітних зрушень по зерновим (Англія), хоча історичні джерела показують радикальне падіння чисельності місцевого населення в результаті епідемії.
Слід зазначити, що у роботи є ряд серйозних обмежень, що змушують поставитися до її висновків з обережністю. Донні відкладення у водоймах найкраще відображають склад пилку тих рослин, що найближче до цих водойм. Якщо після Чорної смерті кількість засіяних земель в тому чи іншому регіоні впала, але самі поля стали частіше розташовуватися ближче до водойм, то аналіз пилку не покаже падіння сільгоспактивності, навіть якщо в реальності воно сталося.
Проте, в тих місцях, де дані нової роботи підтверджуються і письмовими джерелами, вона, безсумнівно, близька до істини. Наприклад, слабкий вплив чуми на Русь і Польщу тих років дійсно помітно і за історичними хроніками.
Чому так вийшло – питання значно складніше. Це не можна списати на меншу поширеність гігієни в Західній Європі: до початку Нового часу європейці ходили в лазню не рідше (якщо не частіше) слов’янських народів. Лише нові медичні теорії початку Нового часу змінили цю ситуацію, і на століття зробили миття немодним в Західній Європі. Ймовірно, свою роль могла зіграти менша початкова щільність населення в Польщі і на Русі, що ускладнювала поширення епідемії, або менша щільність їх торгових зв’язків з Європою.