Автори нової наукової роботи заявили, що в міру глобального потепління спалахи поширення сарани будуть дедалі частішими і дедалі жорсткішими. Такий прогноз зробили, незважаючи на те, що за час активного потепління останнього півстоліття кількість сарани різко знизилася.
Сарану легко відрізнити від звичайного коника за набагато коротшими вусиками (останні збільшують аеродинамічні втрати в польоті). Утім, треба враховувати, що в мові багатьох подібних комах з короткими вусами теж називають кониками (поки вони живуть у нешкідливій, одиночній фазі) / © Wikimedia Commons
Група вчених із Сінгапуру та Китаю узагальнила дані Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН щодо нашестя сарани в 1985-2020 роках. Вони дійшли висновку, що ареал пустельної сарани (Schistocerca gregaria) за цей час істотно розширився, а до кінця століття збільшиться ще більше. Причому відбувається це, за словами авторів статті, через зміни клімату. Робота суперечить більш раннім даним, згідно з якими сила і частота нашестя сарани у світі знижуються – значною мірою через глобальне потепління.
Сараною узагальнено називають безліч видів коників, які за певних умов переходять від поодинокого способу життя до зграйного. При цьому у них часто змінюються забарвлення і зовнішній вигляд. Наприклад, типовий для України зелений коник у нормі корисний: він живе, поїдаючи інших комах, чим тримає чисельність багатьох шкідників під контролем. Тільки якщо інших комах дуже мало, коник починає поїдати рослини.
Однак якщо якийсь рік видався дуже сухим, а наступний – багатим на опади, то функція коників в екосистемі різко змінюються. Вони непогано переносять посуху, а от їхні конкуренти й ті, хто на них полюють, – погано. Тож наступного, вологого року вони швидко розмножуються (їх тимчасово нікому стримувати) і починають формувати зграї, які харчуються вже рослинністю (інших комах навкруги ще мало). Вранці та ввечері зграї скоординовано перелітають з місця на місце, виїдаючи всю рослинність там, де опустилися.
Автори нової роботи для журналу Science Advances взяли дані ООН для пустельної сарани, найбільш ненажерливої та небезпечної з тих, що дожили до нашої епохи (небезпечніша північноамериканська вимерла на початку XX століття).
- До 2300 року рівень океану підніметься на 16 метрів
- Глобальне потепління може перетворити Антарктиду з крижаної пустелі в зелений оазис
- Половина мешканців Європи буде виробляти власну електрику
Після аналізу історичних даних з 1985 року вчені дійшли висновку, що ареал цих комах істотно розширився. Потім вони змоделювали розміри цього ареалу до 2100 року, виходячи з наявних кліматичних моделей. Вийшло, що той знову розшириться – щонайменше на п’ять відсотків. У найгіршому випадку він може збільшитися до 25 відсотків. Дослідники вважають, що це результат глобального потепління, яке істотно змінює температури й опади на планеті. Зростання частоти посух – ключовий тригер, що запускає роїння сарани та її масові перельоти, поза якими такі комахи безпечні.
Графік показує частоту появ зграй сарани в різних країнах світу. Чорним позначається початок появи сарани, пурпуровим позначають пік її поширення, ніжно-рожевим показано спад активності зграй. Жовте позначає низьку щільність сарани. Легко бачити, що всі останні півстоліття характеризуються низькою щільністю сарани в порівнянні з попередніми періодами / © FAO, Carbon Brief
Як видно на графіку вище, нова робота істотно суперечить інформації про частоту нашестя сарани. Хоча до 1970-х країн було значно менше, ніж стало після (через крах колоніальних імперій), кількість держав, що повідомляють про масові нашестя сарани (peak plague) якраз із 1970-х практично обнулилася.
Основна маса повідомлень про сарану в останні півстоліття реєструють лише низьку щільність цих комах. Аналогічні висновки випливають з більш ранніх історичних даних: ще в XIX столітті сарана займала одночасно площі до півмільйона квадратних кілометрів “однією плямою”, утворюючи, за підрахунками ентомологів, скупчення в десятки трильйонів комах. Нічого подібного в останні півстоліття немає і близько.
Питання про причини яскраво вираженого занепаду сарани в останні півстоліття вже порушувалося в науковій літературі. Спроби списати цю подію на інсектициди, що розпилюються в осередках появи цих комах, були не надто успішні: у 1970-х якраз вийшли з обігу найефективніші антисаранчові інсектициди (дильдрин). Ті, що прийшли їм на зміну, набагато менш ефективні: популяція цих комах у зоні розпилення нових засобів боротьби відновлюється лише за 21 день, тоді як дильдрин давав ефект на цілий сезон.
Викликала сумніви й інша гіпотеза, за якою занепад сарани став результатом оранки і витоптування худобою (передбачалося, що це вбиває личинок у ґрунті). Річ у тім, що площа сільгоспземель у світі не зростає з 1970-х і наразі навіть трохи нижча, ніж півстоліття тому.
- Створений одяг з панцирів снігових крабів
- Село в Німеччині виробляє електроенергії на 500% більше, ніж споживає
- “Луганський сором”: екоактивісти розкритикували план відновлення природи України
Тому в нульових роках вчені з Китаю дійшли іншого висновку. Вони проаналізували дані китайських літописів за тисячі років про випадки нашестя сарани, а потім порівняли їх із погодними умовами для тих самих періодів. Температура і вологість прямо відображаються на деревних кільцях, що давало змогу досить точно зіставити дати.
Виявилося, нашестя сарани збігаються з холодними – і тому сухими – роками. Дві третини нашої планети вкриті водою, тому холодні періоди дають різке зниження випаровуваності та в підсумку скорочення кількості опадів. Усе це породжує посуху, наступного року після якої відбувається спалах трансформації сарани в зграї. У зв’язку з цим один з авторів дослідження 2008 року зазначив, що події, які відбуваються через потепління, знижують ймовірність нашестя сарани в Китаї. Інші країни його робота не стосувалася, оскільки там немає безперервного масиву літописів такої ж довжини.
Глобальне потепління проявило себе досить сильно, щоб метеорологи змогли його зареєструвати лише в 1970-1980-х роках. Оскільки зростання глобальних температур підвищує випаровуваність зі Світового океану, опади в цей період хоч і трохи, але зросли.
Іншим фактором, пов’язаним із занепадом сарани, може бути активне глобальне озеленення, що триває останні півстоліття, викликане антропогенними викидами вуглекислого газу. Серед більш щільної рослинності навіть тимчасове зниження рівня опадів не веде до запуску формування зграй сарани: і їм, і конкурентам є що з’їсти.
Автори нової роботи ніяк не пояснили, чому вони взяли дані тільки починаючи з 1985 року. Якщо заздалегідь не знати про дані до цієї дати, ніяк не можна здогадатися, що за період спостережень частота появи зграй сарани на планеті різко впала і навіть помірне зростання останніх 25 років не наблизило частоту зустрічальності сарани до рівня 1960-х.