Життя на Землі постійно розвивається. Процес, який називається еволюцією, практично ніколи не зупиняється, хоча здавалося б, у живих копалин є своя думка з цього приводу. Наш біологічний вид Homo sapiens до живої копалини абсолютно точно не має жодного стосунку. Невже ми все ще еволюціонуємо? Насправді – так, кажуть вчені.
За останні 100 тисяч років люди накопичили чимало змін, причому які не тільки ховаються в глибинах їх генотипу, але і відмінно помітні неозброєним оком.
Тисячі генів людини змінюються від року до року, від покоління до покоління. Наприклад, наш мозок став меншим за обсягом, але більш ефективним. А очі набули блакитного кольору. Так, блакитні очі – прикмета недавнього часу. Як кажуть нам дані генетичного аналізу, перша блакитноока людина з’явилася від 6 000 до 10 000 років тому десь у регіоні Чорного моря. З якоїсь причини цей фенотип став дуже популярним, приблизно на 5% підвищуючи шанси на розмноження, і сьогодні на планеті живе вже півмільярда блакитнооких людей.
Іншим яскравим прикладом еволюції є поява гемоглобіну S (HgbS). Ця генетична мутація робить людей несприйнятливими до малярії, але одночасно загрожує іншою хворобою – серповидно-клітинною анемією. Справа в тому, що в ряді тропічних регіонів малярія є вбивцею людей номер один. Тому рано чи пізно повинна була з’явитися мутація, що захищає від цієї страшної хвороби. І вона справді з’явилася, збільшивши стійкість еритроцитів до малярійних паразитів. На жаль, ця ж мутація викликає серповидно-клітинну анемію – хворобу, яка проявляється при нестачі кисню або високих аеробних навантаженнях. Гарна новина полягає в тому, що стійкість до малярії надають і багато інших генів, крім того, сьогодні ми спостерігаємо появу нових мутацій, що підвищують стійкість до таких страшних хвороб, як проказа і туберкульоз.
Читайте також: Ще одне еволюційне надбання – генетична толерантність до молочного цукру – лактози. Первісна людина харчувалася молоком тільки в ранньому дитинстві, і фермент лактози, що розщеплює молочний цукор, переставав вироблятися у неї вже у віці декількох років. З часом деякі групи населення почали використовувати в їжу молочні продукти, і в цих популяціях вироблення лактози почало розтягуватися на все більший термін, зрештою зберігаючись і у дорослих, і навіть старих особин. Як і слід було очікувати, ця риса частіше проявляється в тих регіонах, де молочне тваринництво виникло давно, а молоко встигло стати важливою частиною раціону харчування. Толерантність до молока, як передбачається, з’явилася в період від 3 000 до 8 000 років тому, але в даний час зустрічається у майже 95% жителів Північної Європи.
Наші зуби теж змінюються. Все більше і більше людей обходяться без зубів мудрості, які з’являються пізніше звичайного або не з’являються зовсім. На думку антропологів, зуби мудрості були корисні в часи, коли люди не готували їжу, а харчувалися грубим і жорстким кормом, що приводило до швидкого зносу корінних зубів. Саме на заміну зношеним молярам і призначалися зуби мудрості. Сьогодні вже 35% людей не мають зубів мудрості. Гени, які беруть участь у цьому процесі, поки невідомі, так що повної впевненості в розумінні механізму цієї втрати у дослідників немає.
Так як же ми будемо виглядати через тисячоліття? Можливо так, як на картинці до цієї статті. А можливо, зовсім по-іншому. Навіть якщо ми проігноруємо нові технології та різні напрямки тиску відбору, еволюція обов’язково змінить наших нащадків за допомогою все тих же мутацій. 10 000 років тому ні у кого не було блакитних очей. Хто може вгадати, що еволюція приготує у наступні 10 000 років?