У середині двадцятого століття неврологічна епідемія забрала тисячі життів в прибережному японському місті Мінамата і викликала почастішання випадків розумової відсталості у новонароджених. Пізніше вдалося встановити, що хвороба викликало споживання в їжу риби з високим вмістом ртуті, яку скидали в море на місцевому хімічному заводі. Здавалося б, що цю трагедію можна віднести до одиничної недбалості. Але нове глобальне дослідження показує, що з початку промислової революції вміст ртуті у верхніх шарах світового океану збільшився в три рази.
Ртуть потрапляє в атмосферу в ході багатьох промислових процесів. Наприклад, один із старих способів видобутку золота полягає у вимиванні частинок золота з породи з допомогою ртуті та подальшого її випаровування. Також пари цього металу виділяються при спалюванні вугілля. Після цього речовина може протягом кількох місяців переноситися по повітрю на тисячі кілометрів і з опадами потрапляти в океан. Там бактерії переробляють її в нейротоксин метилртуть, який в кінцевому підсумку накопичується в організмах риб.
Читайте також: Складена карта «пластикових материків» Світового океану
У період з 2006 по 2011 рік в ході восьми наукових експедицій в Північній і Південній Атлантиці і Тихому океані дослідники зібрали і проаналізували тисячі проб води. Роботи проходили в рамках міжнародної програми GEOTRACES з вивчення розподілу у світових водах ключових мікроелементів.Щоби визначити як концентрація отруйної речовини змінюється з плином часу, вчені порівнювали зразки, підняті з п’ятикілометрової глибини, і морську воду з верхніх верств, яка зовсім недавно піддалася забрудненню повітря.
Команда під керівництвом океанографа Карла Ламборга (Carl Lamborg) з Вудс-Холского океанографічного інституту з’ясувала, що починаючи з глибини в один кілометр співвідношення концентрації ртуті і добре вивчених раніше фосфатів однаково по всій земній кулі. Вчені використовували це співвідношення для визначення рівня забруднення в різних районах і на різних глибинах.
Крім цього, вони порівнювали рівень забруднення води ртуттю з концентрацією парникового вуглекислого газу, розподіл якого постійно відстежується. Обидві речовини мають антропогенне походження і часто виділяються в ході одних і тих же процесів, наприклад, при горінні вугілля. Тому немає нічого дивного в тому, що і ці два параметри змінювалися однаково.
Читайте також: Сміття океану зникає невідомо куди — відео
Результати розрахунків, опубліковані у виданні Nature, показали, що в світовому океані міститься від 60 до 80 тисяч тонн ртуті, дві третини якої накопичується у верхніх шарах до кілометрової позначки. При цьому у стометровому приповерхневому шарі концентрація ртуті зросла в 3,4 рази порівняно з доіндустріальною епохою. Таким чином, у мілких водах вміст нейротоксин в рибі може нести загрозу здоров’ю людей. Особливо вразливими виявилися північні райони Атлантичного океану і приполярні області, де були відзначені найвищі значення концентрації ртуті.
У 2013 році понад 140 країн підписали конвенцію Мінамата щодо скорочення глобальних викидів ртуті. Є надія, що такі заходи в сукупності з новими дослідженнями допоможуть уникнути повторення японської трагедії.