Вчені з Ізраїлю та Португалії провели дослідження, присвячене реконструкції харчування наших предків, і з’ясували, що їх дієта в плейстоцені могла складатися майже повністю з м’яса.
Робота опублікована в American Journal of Physical Anthropology. Вважається, що мозок почав рости у людей завдяки м’ясній їжі й полюванні. Однак вчені вважають, що спочатку наші далекі предки були комахоїдними, потім — фруктоїдними, а після — і всеїдними, тобто харчувалися тим, що знайдуть, включаючи коріння, фрукти й падаль. Потім вони навчилися полювати самі, але продовжували їсти й рослинну їжу.
Вчені з Тель-Авівського університету (Ізраїль) і Університету Міньо (Португалія) прийшли до висновку, що предки в плейстоцені (починаючи від 2,5 мільйона років тому, якраз коли з’явилися перші Homo, і до 11,7 тисячі років тому) харчувалися в основному м’ясом. На їхню думку, тільки зникнення мегафауни (наприклад, мамонтів) призвело до того, що люди знову перейшли до більш всеїдної дієти, а потім стали штучно розвивати тваринництво.
Дослідження полягало в аналізі близько 400 робіт з різних наукових дисциплін. Більшість їх стосувалося сучасної генетики, метаболізму, фізіології й морфології людини. Так, один з яскравих прикладів, на думку авторів дослідження, — кислотність людського шлунка, висока, якщо порівнювати зі всеїдними тваринами й навіть з деякими хижаками. Підтримка і виробництво підвищеної кислотності вимагає великої кількості енергії, а її наявність свідчить про фактичне споживання продуктів тваринного походження (оскільки сильна кислотність захищає шлунок від шкідливих бактерій, що містяться в м’ясі).
- Вчені склали рецепт “космічного салату” (відео+фото)
- Білок паразитичного черв’яка загоїв рану, не залишивши шраму
- Вчені дізналися, як “вік сну” пов’язаний з довголіттям
На думку дослідників, наші предки, полюючи на мегафауну, могли їсти м’ясо протягом декількох днів і навіть тижнів, від чого воно псувалося. Це, як вони вважають, і викликало в тому числі підвищення кислотності шлунка. Однак висновки зроблені не тільки на основі кислотності шлунка, але і на генетику, а також структурі жирових клітин людини, які схожі з такими у хижаків. Річ у тому, що в організмі всеїдних тварин жир зберігається у відносно невеликій кількості великих жирових клітин, а у хижаків і людей — навпаки, у великій кількості дрібних клітин.
Подібні висновки доповнилися археологічними свідченнями — наприклад, дослідженнями стабільних ізотопів в кістках наших предків, які показують, що люди спеціалізувалися на полюванні на великих і середніх за розміром тварин з високим вмістом жиру в організмі. І лише починаючи приблизно з 85 тисяч років тому в Африці й приблизно з 40 тисяч років в Європі й Азії наші предки стали поступово вводити в раціон все більше рослинної їжі.
До таких висновків, втім, варто ставитися акуратно, оскільки свідчень повномасштабного полювання на великих звірів в Африці немає. І навіть пізніше, коли люди прийшли в північні широти, видобуток мамонта, всупереч усталеній думці, була далеко не гарантованої, а багато популяцій древніх людей взагалі не показують слідів полювання на таких тварин.
Натхнення: naked-science.ru