Складена найдетальніша карта поверхні Титану – вона показала, що моря і найбільші озера супутника Сатурна, пов’язані прихованою під поверхнею мережею і можуть підтримувати загальний «рівень моря».
З тих пір як зонд Cassini почав досліджувати систему Сатурна, минуло трохи більше 10 років, але наші уявлення про неї змінилися кардинально. Сьогодні ми знаємо, що найбільший супутник Сатурна – вкрай своєрідний «двійник» Землі. У всій Сонячній системі тільки у нас і на Титані є справжні моря й текучі ріки, йде випаровування з поверхні, випадають опади – словом, є повноцінний кругообіг рідини.
З іншого боку, на Титані набагато холодніше, і роль нашої води відіграють рідкі при цій температурі вуглеводні – в основному метан, проточний між «асфальтовими берегами». В свіжому номері журналу Geophysical Research Letters опубліковані відразу дві статті, які розкривають нові деталі життя цього дивного світу, такого схожого і несхожого на наш.
У першій статті Алекс Хейс (Alex Hayes) і його колеги з Корнеллського університету підвели «топографічні» підсумки спостережень Cassini, робота якого була завершена у вересні 2017 р., і представили найбільш повну і детальну карту поверхні Титану, наявну на сьогоднішній день. На ній ще зберігаються окремі «туманні», недостатньо розглянуті області, і навіть «білі плями», але в цілому вона завершена. Крім іншого, вчені вказали на низку раніше невідомих гір (Титан набагато «плоскіший» від Землі, тому висота найбільших з них не перевищує 700 м) і низин – слідів кріовулканічної діяльності.
Нова карта Титану / ©NASA/JPL-Caltech/ASI/USGS
В іншій публікації Хейс зі співавторами спираються на ці топографічні дані, показуючи, що три найбільші моря Титану – моря Кракена, Лігеї і Пунгі – пов’язані один з одним і підтримують загальний «рівень моря», як це відбувається, скажімо, з Тихим і Атлантичним океанами, на Землі. Разом з тим дрібні озера найчастіше мають висоту на кілька сотень метрів вище, що також схоже на нашу планету.
«Ми виміряли висоту водної поверхні небесного тіла, розташованого в 930 млн миль від Сонця (1,5 млрд км – NS) з точністю близько 40 см, – резюмує Алекс Хейс. – Завдяки цій приголомшливій точності ми змогли помітити, що рівень моря плавно змінюється в межах 11-метрової висоти, відповідаючи змінам гравітації».
Дійсно, гравітаційне поле супутника, як і інших великих тіл, неоднорідне, на його роботу сильно впливає тяжіння сусідньої планети. Рідина на Титані розподіляється під сукупною дією цих сил: у найбільших, тісно пов’язаних один з одним резервуарах вона розходиться «рівним шаром, без різких перепадів, а більш низькі резервуари заповнюються повністю.
Залишається з’ясувати чергову загадку – як саме організований цей зв’язок? Судячи з усього, моря і озера Титану пов’язані якимись підповерхневими мережами і резервуарами, але щоб з’ясувати це остаточно, доведеться послати на його поверхню нову місію.