Земля, ніби невидимими нитками, оточена магнітним полем планети. Це поле, що генерується внутрішнім джерелом, має важливе значення для існування життя на Землі. Будучи захисним екраном від сонячних частинок, воно, можливо, навіть допомогло при еволюції життя на нашій планеті. При зникненні ж магнітного поля, велика кількість Сонцем заряджених частинок буде атакувати планету, поступово виводячи з ладу електричні мережі і супутники. Однак чи може це призвести до справжнього апокаліпсиса для тих, хто живе на Землі?
Магнітне поле Землі слабшає
Магнітне поле Землі являє собою справжній захист планетарного масштабу, який надійно оберігає нас від шкідливого сонячного випромінювання. Незважаючи на це, нещодавні дослідження вчених зафіксували його істотне ослаблення, викликане невідомими причинами. Дослідниками було виявлене можливе джерело виникнення даної проблеми, якою стала так звана Південно-атлантична аномалія. У цій області планети сонячні частинки опускаються ближче до Землі, ніж зазвичай, що ніяк не узгоджується зі стандартними законами фізики.
Важливо розуміти, що навіть якщо магнітне поле поступово слабшає, воно не зникне назавжди завдяки впливу розплавленого зовнішнього ядра Землі, яке складається переважно з нікелю і заліза. Вчені вважають, що зовнішнє ядро рухається за рахунок конвекції тепла, яке виділяється по мірі росту і затвердіння центру планети. Такий двигун з магнітним полем відомий нам як динамо-механізм працює вже мільярди років. Вчені припускають, що нинішня структура ядра встановилася близько 1,5 мільярдів років тому, проте геофізик Джон Тардуно і його команда знайшли докази існування магнітного поля Землі найдавніших мінералах планети, так званих цирконах, які з’явилися 4,2 мільярда років тому. Дана знахідка дозволяє припустити, що активність в ядрі планети створювала магнетизм протягом дуже довгого часу.
Магнітне поле захищає людину від шкідливого сонячного випромінювання вже протягом 4,2 мільярда років
Вчені припускають, що зміна мантії під Південною Африкою могло викликати інверсії магнітного поля. За результатами дослідження, до 2019 року полюс змістився більш ніж на 2300 км, у порівнянні з вимірами 1831 року. Крім зміщення магнітного полюса, збільшується і швидкість переміщення: з 15 км до 55 км в рік. Такий швидкий рух змушує нас частіше коректувати навігаційні системи, наприклад, компаси в смартфонах або системи навігації літаків і кораблів. Але навіть у тому випадку, якщо магнітне поле готується до глобального перевороту, воно не зникне повністю, а лише значно ослабне.
Незважаючи на те, що ослаблення магнітного поля призведе до потужного бомбардування земної атмосфери сонячними зарядженими частинками, відчути на собі їх шкідливий вплив ми просто не встигнемо. Так, в першу чергу, нас частіше будуть підводити компаси, які перестануть виконувати свою функцію і будуть показувати на область найбільш високого магнітного поля, яке може виявитися зовсім поряд з нами. Північне і південне сяйво було б видно з більш низьких широт, адже їх виникнення відбувається в результаті взаємодії заряджених сонячних частинок і магнітосфери Землі.
Більш слабке поле дозволить зарядженим сонячним частинкам проникати в атмосферу Землі, висвітлюючи небо ближче до екватора
Вплив південно-атлантичної аномалії на супутники може поширитися по всій Землі, що призведе до технічних збоїв планетарного масштабу. У момент взаємодії іоносфери і сонячних частинок, останні також виділяють електрони зі своїх молекулярних орбіт. Новоутворені електрони мають негативний вплив при передачі високочастотних радіохвиль, які в даний час використовуються для зв’язку.
Разом з тим, дослідники точно не знають, скільки саме часу може знадобитися для повного руйнування магнітного поля планети. Аналогічний процес одного разу відбувався на Марсі, який приблизно 4 мільярди років тому зіштовхнувся з масивним космічним тілом і втратив можливість виробляти власне магнітне поле і, як наслідок, більшу частину атмосфери. Приклад Марса може показати нам процеси, які відчуває на собі планета при поступовому руйнуванні на ній магнітного поля. Так, довгостроковий вплив сонячного випромінювання і земної атмосфери може поступово зруйнувати наш основний захист — озоновий шар. Істотне порушення всередині цього шару здатне значно підвищити рівень впливу ультрафіолетового випромінювання на людину, що призведе до збільшення ризику виникнення раку шкіри.