Основні симптоми і їх залежність від локалізації пухлини і стадії захворювання.
Основні ознаки пухлинного процесу в сечовому міхурі – гематурія і дизурія. Гематурія – виділення сечі з домішкою крові. Це одна з ранніх ознак раку сечового міхура. Нерідко вона обумовлена травматизацією пухлини міхура при його скороченні і може спостерігатися навіть при відсутності проростання стінки міхура пухлиною. Дизурія – це симптоматика, пов’язана з порушенням виділення сечі.
Гематурія може бути постійною, що пов’язано з підвищеною кровоточивістю пухлини, і термінальною – спостерігатися тільки при скороченні сечового міхура. Іноді зустрічається мікрогематурія (ерітроцітурія), коли наявність еритроцитів в сечі діагностується тільки за допомогою мікроскопа при здачі аналізу. Головне, не затягувати з лікуванням. Саме тому, консультації з питань можете отримати на сайті med-il. ru.
Тривалість гематурії теж різна, вона може бути:
- епізодичною, що зустрічається на початкових стадіях захворювання;
- періодичною і короткочасною – перерви можуть досягати декількох місяців і навіть років;
- періодичною і тривалою – може спостерігатися протягом декількох днів і поновлюватися по кілька разів на місяць;
- постійною – частіше спостерігається при запущених формах раку.
Вираженість гематурії теж значно варіюється:
- сеча може злегка забарвлюватися в рожевий колір;
- сеча може бути яскраво-червоного кольору і містити різну кількість згустків крові;
- тампонада сечового міхура (щільне заповнення сечового міхура згустками крові з пухлини, що постійно кровоточить) порушує виділення сечі і навіть може повністю припинити її виділення;
- виникає повна гостра затримка спорожнення міхура, що вимагає негайного хірургічного втручання.
Крім наявності домішків крові в сечі при прогресуванні росту пухлини, її розпаду можливе приєднання інфекції, що веде до виникнення циститу і пієлонефриту. В цьому випадку сеча стає каламутною за рахунок домішків гною і наявності часточок солей (частіше це фосфати, які випадають в осад). Одночасно спостерігається симптоматика, характерна для пієлонефриту і циститу.
Клінічна картина
При проростанні стінки міхура пухлиною сечовипускання стає прискореним, хворобливим (особливо наприкінці), супроводжується постійними позивами. В деяких випадках болі можуть носити постійний характер, віддавати в поперек, промежину, статеві органи, сідниці і нижні кінцівки, крижі. Це може бути ознакою залучення у пухлинний процес сусідніх тканин і нервів, нервових сплетінь.
Іноді цей процес супроводжується руйнуванням цих тканин (некроз), їх нагноєнням і формуванням свищів (сполучних ходів) між міхуром і піхвою, між міхуром і прямою кишкою. Це супроводжується сильними болями в тазу, підвищенням температури, виділеннями з свищів, загальною астенізація і інтоксикацією.
При проростанні стінки сечового міхура поблизу каналів сечоводів нерідко порушується відтік сечі з нирок, в них розвиваються гідронефроз і пієлонефрит, які супроводжуються розвитком ниркової недостатності і уремією (накопиченням азотистих речовин та інших продуктів обміну, в нормі що виділяються нирками).
Якщо пухлина росте на ніжці, то порушення сечовипускання може носити періодичний характер. Якщо ж пухлина розташована далеко від каналу сечоводу і уретри (сечовипускального каналу), то вона часто протікає безсимптомно і діагностується лише при наявності гематурії або при проростанні стінки сечового міхура. При розвитку пухлини сечового міхура у дітей спостерігається перевага явищ дизурії – порушеного сечовипускання, а не гематурії, як у дорослих.