Видобуток нафтогазових ресурсів зі сланцевих порід призвела до надходження в повітря величезних кількостей метану — джерела потужного парникового газу.
Господарська діяльність людства наповнює атмосферу не лише вуглекислим газом, але і метаном, який створює куди більш потужний парниковий ефект. Його вміст у повітрі швидко ріс в останні десятиліття ХХ століття, після чого майже зупинився. Новий ривок стався в 2008-2014 роках, коли кількість атмосферного метану, за оцінками вчених, підскочив від 570 мільярдів до 595 мільярдів тонн. На можливу причину цього ривка вказує нова стаття, опублікована в журналі Biogeosciences.
Ключовими джерелами метану в атмосфері вважаються сільськогосподарські тварини, а також заболочені землі. Однак еколог з Корнельського університету Роберт Говард (Robert Howarth) вирішив розглянути роль нового чинника — масового видобутку сланцевої нафти. Використовувані при цьому технології гідророзриву вивільняють великі кількості газів, замкнених у сланцевих пластах.
Метан, що виділяється тваринами та болотними бактеріями, має порівняно недавнє походження. Тому звичайна невелика частина його вуглецю являє собою нестабільний ізотоп з масою 13, який організми отримують з атмосфери та поїдаючи інші організми. Однак у стародавнього метану, звільненого зі сланців, майже всі такі ізотопи розпалися, перетворившись на стабільний вуглець-12.
Ці особливості дозволяють оцінити походження нових метанових забруднень повітря. Розглянувши дані атмосферного моніторингу, Роберт Говард показав, що близько 2/3 додаткової кількості метану, що надійшла в атмосферу в XXI столітті, створені здобиччю сланцевих ресурсів, особливо активно розгорнутої в США і Канаді.
Варто зауважити, що «оборот» метану відбувається швидше, ніж у вуглекислого газу: він стрімкіше накопичується в повітрі і швидше виводиться.