Всесвіт

Телескопам вперше вдалося засікти відлуння випромінювання від зворотної сторони чорної діри

Вивчення загадкової корони чорної діри, утвореної рентгенівським випромінюванням, піднесло цікаве відкриття. Космічні телескопи XMM-Newton і NuSTAR змогли «побачити» світло, відбите речовиною відразу позаду неймовірно масивного об’єкта. І хоча це черговий раз підтверджує загальну теорію відносності, про основний об’єкт досліджень вчені майже не отримали нових даних.

© Paramount Pictures, Warner Bros. Pictures

Про перше відоме виявленні світла, відбитого матерією безпосередньо за чорною дірою повідомила міжнародна команда вчених, яка працювала під керівництвом Дена Уїлкінса (Dan Wilkins) зі Стенфордського університету (США). Дослідники займалися обробкою даних з двох космічних обсерваторій Європейського космічного агентства (ЄКА) і Національного управління з аеронавтики й дослідження космічного простору США (NASA) – XMM-Newton і NuSTAR. Основним об’єктом вивчення була чорна діра в центрі галактики I Zwicky 1, розташована приблизно в 800 мільйонах світлових років від нас.

Як і багато подібних об’єктів, ця чорна діра має корону, що виходить із тих її областей, які можна назвати «верхом» і «низом» при спостереженні в площині акреційного диска. Найбільш вірогідний механізм її утворення виглядає наступним чином. Речовина в диску падає на чорну діру і розганяється до неймовірно великих швидкостей, через що нагрівається. Це призводить до формування потужних магнітних полів, спрямованих в перпендикулярних площинах диска напрямках. Їх лінії сплутуються, розтягуються і в якийсь момент перез’єднуються.

© ESA

Таке явище призводить до викиду величезної кількості енергії, як правило – у вигляді електронів. А вони вже, своєю чергою, випромінюють фотони в рентгенівському діапазоні. В результаті утворюються потужні потоки, схожі на смолоскипи, які виходять із полюсів чорної діри, які видно крізь половину всесвіту. Частина цього світла відбивається від навколишньої речовини (в основному, знаходиться в акреційному диску) і розсіюється. Саме таке відлуння і зобразили навколоземні телескопи.

Чорна діра – настільки масивний об’єкт, що вона спотворює простір-час, створюючи химерні ефекти. Багато з них передбачені загальною теорією відносності, наприклад – гравітаційне лінзування. Ним нерідко користуються астрономи, щоб отримати інформацію про вкрай віддалені об’єкти, світло яких по дорозі до Землі проходить через такі спотворення і посилюється. Зазвичай, правда, відстані між джерелом випромінювання, «лінзою» і Землею обчислюються мільйонами світлових років. А ось побачити перенаправлене чорною дірою світло, який  зображено речовиною прямо за нею поки жодного разу не вдавалося.

У тому, що це точно випромінювання корони, відбите диском позаду чорної діри сумнівів немає. Його спектр і час отримання дещо відрізняються від досвідченого «факелом» або самої короною. Рівно на ті значення, які відповідають пройденій відстані й взаємодіють з речовиною диска. В майбутньому команда Уїлкінса планує використовувати відкритий нею феномен для створення тривимірної картини найближчого оточення чорної діри. Правда, у всій цій історії є й один привід для розладу – про основні об’єкти вивчення астрофізики нових даних майже не отримали.

Натхнення: naked-science.ru


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


comments powered by HyperComments
Back to top button
comments powered by HyperComments