Марафонський біг може тимчасово змінювати структуру мозку, впливаючи на захисну мієлінову оболонку нервових волокон протягом місяця після забігу, згідно з новим дослідженням іспанських науковців.
Екстремальне навантаження впливає на мієлін
Вчені з Університету Країни Басків (UPV/EHU) виявили, що після проходження марафонської дистанції (42,195 км) у мозку бігунів спостерігається значне зменшення мієлінової оболонки. Мієлін — це ізоляційний шар, що оточує нервові волокна (аксони) та має критичне значення для ефективної передачі електричних сигналів у нервовій системі.
Дослідження встановило біологічний механізм цього явища. Коли марафонці вичерпують основні запаси енергії (глікоген у м’язах і печінці), організм переходить на спалювання жирів для отримання енергії. Оскільки мієлін на 70-80% складається з ліпідів, організм фактично використовує цей важливий жир із мозку як аварійне джерело палива.
Методологія та результати дослідження
Науковці провели МРТ-сканування мозку бігунів до марафону та протягом 48 годин після його завершення. Результати показали помітне виснаження мієліну в десятках областей мозку, особливо в тих, що відповідають за:
- Координацію рухів
- Обробку сенсорних відчуттів
- Регуляцію емоційних станів
Важливо зазначити, що це виснаження було вибірковим — лише окремі ділянки мозку демонстрували зменшення мієліну, тоді як в інших зонах оболонки аксонів залишалися неушкодженими.
Відновлення мієліну
Добра новина полягає в тому, що ці зміни не є постійними. Подальші сканування виявили:
- Через два тижні після забігу рівень мієліну почав природним чином збільшуватися
- Через два місяці мієлінова оболонка повністю відновилася до нормального рівня
Новий погляд на метаболізм мозку
Дослідники назвали це явище “метаболічною пластичністю мієліну” — здатністю мозку використовувати мієлін як резервне джерело енергії в умовах екстремальних навантажень.
Ці висновки відкривають нові шляхи для розуміння взаємозв’язку між видами спорту на витривалість і когнітивними функціями. Вони також можуть мати важливе значення для розуміння деяких неврологічних захворювань, де втрата мієліну є ключовим біомаркером (наприклад, розсіяний склероз, інсульт).
Обмеження дослідження
Автори визнають певні обмеження свого дослідження:
- Невелика вибірка (лише 10 бігунів віком 45-73 років, з яких 8 чоловіків)
- Складність оцінки змін мієліну в сірій речовині через низький вміст мієліну
- Обмежена просторова роздільна здатність через тривалий час сканування
Важливо підкреслити, що дослідження встановило кореляцію, але не причинно-наслідковий зв’язок між марафонським бігом і змінами в мієліні. На сьогодні немає доказів того, що ці тимчасові зміни негативно впливають на короткострокові чи довгострокові когнітивні функції.
Дослідження опубліковане в престижному науковому журналі Nature Metabolism і потребує подальшої валідації на більшій кількості учасників.