Х’юстон, у NASA проблема. Основне джерело енергії для космічних місій агентства — радіоактивний ізотоп плутоній-238, який використовується в «ядерних батарейках» РІТЕГ — скоро закінчиться. РІТЕГи активно використовуються в космічних зондах з 1969 року, але в США плутоній-238 не вироблявся з 1998 по 2013 рік.
Хоча виробництво плутонію-238 було нещодавно відновлене, його кількості ледь вистачає на найближчі місії NASA до інтригуючих світів — супутнику Юпітера Європи і супутнику Сатурна Енцеладі. Саме тому NASA вирішило шукати нове джерело енергії у найбільш добре фінансованих інноваторів — військових.
Військово-морський флот США з 1980-х використовує системи накопиченої хімічної енергії SCEPS. Перші системи SCEPS використовувалися для живлення торпед у підводних човнів. Вони працюють подібно епоксидним смолам: дві речовини зберігаються окремо і змішуються, коли потрібно здійснити хімічну реакцію. В торпедах найбільш поширені реагенти — газоподібний гексафторид сірки і твердий літій. Хімічна реакція між цими речовинами виробляє достатньо тепла для створення тисяч кіловат енергії.
NASA задумала доопрацювати цю систему — агентство хоче, щоб одним з реагентів виступав атмосферний газ досліджуваної планети. Так, в рамках програми Інноваційних проривних концептів нещодавно було виділено 500 тисяч доларів для визначення ефективності реакції вуглекислого газу з літієм. Кінцева мета цієї програми — відправка садивного зонда, живленого такою хімічною реакцією, на Венеру.
Цей новий метод ніколи не зможе замінити ефективність РІТЕГів для місій з дослідження глибокого космосу, таких як «Нові горизонти» або «Вояджер». Тим не менш SCEPS може бути використана в інших випадках — наприклад, у більш близьких місіях до Місяця і Марса або в якості додаткового джерела енергії на космічних кораблях далекого радіусу дії. NASA покладає на цю технологію великі надії.
За матеріалами Popular Mechanics
Натхнення: hi-news.ru