Дані зонда «Юнона» та телескопа «Хаббл» показують, як електромагнітна взаємодія висвітлює верхні шари атмосфери Юпітера.
Співробітники Університету Лестера провели космічне дослідження та пояснили природу північних сяйв на Юпітері. Виявилося, вся справа у складній електромагнітній взаємодії, яка більше схожа на «перетягування каната». Воно й підсвічує верхні шари атмосфери Юпітера, що зумовлює полярні сяйва. У ході дослідження вони використали комбінацію даних, отриманих із зонда НАСА «Юнона» та космічного телескопа «Хаббл».
Незважаючи на свої величезні розміри, Юпітер робить один оборот кожні 9,5 годин. Іо за розміром і масою схожа на земний Місяць, але обертається навколо своєї планети на середній відстані 422 000 км. На супутнику є більше 400 вулканів, що діють, які викидають безліч матеріалу, в тому числі і сірку. Іо є геологічно активним об’єктом в Сонячній системі.
Вчені з’ясували, що більша частина матеріалу з Іо відштовхується від Юпітера його магнітним полем, що швидко обертається. У міру того, як ці викиди рухаються назовні, їх швидкість може сповільнюватися. Це призводить до електромагнітного «перетягування каната», в якому Юпітер намагається підтримувати рух матеріалу за допомогою системи електричних струмів. Вони рухаються через верхні шари атмосфери і магнітосферу планети.
Астрономи давно вважають, що частина електричного струму, яка витікає з нижніх у верхні шари атмосфери планети та викликає основне авроральне випромінювання Юпітера. Також вони підозрювали зв’язок між полярним сяйвом планети та матеріалом, що викидається з Іо зі швидкістю сотні кілограмів за секунду. Нове дослідження дозволило експертам довести теорію.