Дослідження показало, що в перехідній зоні між верхньою і нижньою частинами мантії міститься значна кількість води.
Міжнародна група вчених під керівництвом університету Гете у Франкфурті проаналізувала рідкісний алмаз, що утворився на глибині 660 метрів під поверхнею Землі. Дослідження підтвердило те, що довгий час було тільки теорією: океанська вода супроводжує занурюючі літосферні плити і входить в перехідну зону мантії.
Перехідна зона – це назва, яку вчені поділили прикордонний шар, який розділяє верхню і нижню частини мантії Землі. Вона розташована на глибині від 410 до 660 км. Верхня частина мантії складається в основному з оливково-зеленого матеріалу — олівіну. Під величезним тиском на верхній межі перехідної зони він змінює свою кристалічну структуру і перетворюється в вадслеїт, а глибше — в ще більш щільний рінгвудіт.
Дослідницька група проаналізувала алмаз, видобутий в Ботсвані В Африка. Він утворився на глибині 660 км, безпосередньо на межі перехідної зони і нижньої мантії, де переважаючим мінералом є рінгвудит. Алмази з цього регіону дуже рідкісні, навіть серед алмазів, які утворюються на величезній глибині, їх частка становить всього 1%. Аналізи показали, що камінь містить численні включення рінгвудиту з високим вмістом води.
Алмаз, знайдений в Ботсвані, який утворився всередині рінгвудіта. Зображення: Tingting Gu, Gemological Institute of America, New York, NY, USA
Надщільні матеріали, що формуються на межі перехідної зони перешкоджають руху матеріалу між верхньою і нижньою частинами мантії, в результаті в перехідній зоні скупчуються залишки літосферних плит, що занурилися в процесі, говорять вчені. Раніше вчені припускали, що разом з ними можуть накопичуватися придонні відкладення і води океану, але тільки це дослідження представило перші докази.
Високий вміст води в перехідній зоні відіграє велике значення для моделювання процесів, що відбуваються всередині нашої планети, кажуть вчені. Додавання водних порід в модель робить всю структуру більш рухомою, прискорюючи перенесення матеріалу між різними структурами земних надр.