Американський планетолог зробив значний крок у розумінні формування мережі долин Марса, припустивши, що річки на Червоній планеті текли з перервами протягом тривалих періодів, кидаючи виклик попереднім уявленням про марсіанську топографію і проливаючи світло на її кліматичну історію.
Ударні кратери в марсіанських долинах. Червоним кольором позначено кратери, які з’явилися після формування мережі долин, синім – до їхньої появи. Пунктирна чорна лінія – це нанесена на карту мережа долин. Чорним кольором позначені райони, що зазнали найменшої ерозії / © MOLA MEGDR, NASA
Марс, нині холодний і посушливий світ, ледь захищений від космічного проміння тонкою атмосферою, що на 95% складається з вуглекислого газу, різко контрастує зі своїм минулим. Колись тут була щільна атмосфера з теплим і вологим кліматом, випадали дощі та текли річки. Однак близько трьох мільярдів років тому катастрофічна подія позбавила Марс магнітного поля і більшої частини атмосфери, що призвело до його нинішнього негостинного стану.
Свідченням водного минулого Марса є долинна мережа – розгалужені канали, які, як вважають, утворилися внаслідок стоку поверхневих вод, можливо, з переповнених озер та активних річкових систем. Хоча деякі експерти стверджують, що ці мережі утворилися понад три мільярди років тому, точна тривалість їхнього формування залишається не відомою. Попередні дослідження, спираючись на коефіцієнт переривчастості, застосовний до земних річок, але не до марсіанських, припускали, що ці утворення зайняли десятки тисяч років.
Однак Олександр Морган з Планетарного інституту (США) заглибився в хронологію цих марсіанських долин. Його дослідження, опубліковане в журналі Earth and Planetary Science Letters, вказує на те, що ці долини формувалися не швидко, а протягом тривалих періодів, які, ймовірно, охоплюють сотні мільйонів років, що перемежовувалися посушливими періодами. Така картина свідчить про те, що річки текли, пересихали і знову наповнювалися, хоча точна кількість цих циклів залишається невідомою.
- Дослідження CERN: матерія і частинки антиречовини однаково реагують на гравітацію
- Подивіться на “кільця змії” на новому знімку спіральної галактики (фото)
- ESO опублікувала відео “польоту” до зоряного скупчення “Криниця Бажань”
Морган використовував ударні кратери як хронологічний інструмент, аналізуючи кратери на площі 10 000 квадратних кілометрів на Марсі, щоб встановити максимальний часовий проміжок для формування долинних мереж. Його висновки свідчать про те, що марсіанські річки мали відносно короткі активні фази, протікаючи лише протягом 0,001% часу існування долинних мереж. Ці переривчасті потоки могли бути спровоковані такими факторами, як вулканічна активність, танення снігу або зміни осьового нахилу та орбіти Марса.
Долини Нергала, знімок апарату Маринер-9 / © NASA
Вчений проводить паралелі з земними циклами Міланковича, періодичними кліматичними коливаннями, відповідальними за природні зміни клімату і зледеніння. Він припускає, що повільне формування долин на Марсі може бути пов’язане з великими валунами в руслах річок, які перешкоджають ерозії.
Висновки Моргана є революційними: якщо марсіанські річкові долини дійсно формувалися протягом сотень мільйонів років, це означає, що умови, сприятливі для життя, існували на Марсі набагато довше, ніж вважалося раніше. Збереження рідкої води підвищує ймовірність виникнення та еволюції життя, що знаменує собою значний зсув у нашому розумінні потенціалу Марса як планети, придатної для життя.