Морські водорості виділяють величезні кількості метану, який з’являється після перероблення їх метильованих сполук морськими археями. Цей процес може тривати протягом десятків років після відмирання водоростей і становить небезпеку для кліматичної системи.
Луки з водоростей покривають мілководні прибережні райони помірних і тропічних морів по всьому світу. Вони являють собою основу екосистеми, яку населяють різноманітні види тварин. Крім того, водорості захищають узбережжя від ерозії та поглинають з атмосфери вуглекислий газ. Однак вони виділяють інші парникові гази, в тому числі метан, який надає на клімат сильніший вплив, ніж вуглекислий газ.
Вчені з Інституту морської мікробіології імені Макса Планка (Німеччина) та їхні колеги вперше спробували зрозуміти, який точний процес утворення метану на луках морських водоростей. Результати дослідження опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Багато наземних рослин розкладаються і утворюють поклади торфу, з яких виділяється метан. Дослідники очікували, що побачать подібний процес і на луках водоростей. Однак на свій подив вони виявили, що метан утворюється з метильованих сполук, які виробляють живі водорості. Ці речовини перетворюють в метан метаногенні археї, присутні на морському дні. Оскільки такі мікроорганізми мають необмежений доступ до метильованих сполук і можуть використовувати їх безпосередньо, виробництво метану на луках високоефективне і стійке до змін навколишнього середовища.
- У Танзанії померла найстаріша самка чорного носорога
- 5 прикладів впливу кліматичних змін на флору і фауну
Ще одна відмінність від наземних екосистем полягає в тому, що викид метану в товщу води відбувається досить швидко. Оскільки водоростеві луки утворюються на мілководді, мікроорганізми в товщі води не встигають спожити метан, перш ніж він потрапить в атмосферу.
Коли вчені досліджували проби вже відмерлих водоростей, вони зіткнулися з ще одним сюрпризом. Швидкість виробництва метану мертвими водоростями була такою ж високою, як на живому морському лузі. Ймовірно, метильовані сполуки зберігаються в тканинах протягом довгого періоду часу. Вчені змогли виявити їх у водоростях, відмерлих більше двох десятків років тому.
Спостережуване сьогодні вимирання морських луків по світу руйнує прибережні екосистеми. Автори роботи попереджають, що загибель водоростей підвищить вміст вуглекислого газу в атмосфері і при цьому ніяк не вплине на виділення метану.
Вчені підкреслюють важливість збереження морських лугів, адже прибережні райони сильно схильні до змін клімату. Надалі вони планують докладніше досліджувати метаногенних архей, оскільки ця різноманітна група мікроорганізмів все ще вкрай погано вивчена.