Стиль письмових повідомлень людини, що зберігає секрет, змінюється, навіть якщо мова йде про короткі смски, повідомленнях в клієнтах на зразок ICQ або електронних листах. Люди, які щось приховують, частіше пишуть друзям і родичам в порівнянні з тими, хто нічого не таїть, проте їх спілкування більш поверхневе. Все це з’ясувалося в результаті дослідження, проведеного психологами Техаського університету в Х’юстоні.
Зміни не настільки разючі, проте вони легко визначаються за допомогою комп’ютерних програм. У рамках експерименту спочатку були проаналізовані повідомлення, написані за рік жінками старше 20 років, які переживають депресію. Аналіз проводився на підставі того, чи знав адресат про стан відправника.
З’ясувалося, що жінки, що приховують депресію, слали електронні листи частіше і вони були довші в порівнянні з листами тих, хто свій стан не приховував. При цьому перші акцентували увагу на позитивних емоціях і використовували більше рефлексивних слів. Крім того, вони рідше «підганяли» свою промову до промови адресатів, і з урахуванням всіх факторів рідше знаходили спільну мову з кореспондентами.
Під час другого етапу були відібрані 62 дорослих людини, що зберігають секрет, яким не повідомили, що їх обрали саме з цієї причини. Протягом наступного року їхні листи аналізувалися на предмет ставлення до таємниці. Адресатам, в обізнаності яких піддослідні були не впевнені, вони посилали менш щирі повідомлення, що передавали більше негативних емоцій.
За словами Джеймса Пенебейкера, який очолював дослідження, ці зміни не визначаються людським мозком, однак брехунів можна вичислити, використовуючи комп’ютерні програми. Для виявлення скритності досить поглянути на активність людини в контексті її кола спілкування. Секретність асоціюється зі значним сплеском кількості актів взаємодії, що відображає підвищену пильність. У той же час, таке спілкування є поверхневим і часто неефективним.
Натхнення: iscience.ru