Навіщо Сі Цзіньпін відправився на гастролі по арабським країнам. З тих пір, як в 2012 році Сі Цзіньпін став біля керма Китайської Народної Республіки, він чимало подорожував по світу. Торік глава КНР відвідав більше країн, ніж президент США. Незалежно від того, чи володіли приймаючі його лідери реальною вагою у світовій політиці, або ж це були ізгої і аутсайдери, Сі Цзіньпін всіх удостоїв своєї уваги – від Америки до Мальдів і Зімбабве.
Мета китайського лідера полягає в тому, щоб сформувати образ піднесення КНР на глобальній арені (і ключової ролі самого Сі Цзіньпіна в цьому процесі) – як для власного населення, так і для іноземних спостерігачів. Але аж до цього тижня Сі ще жодного разу не відвідував як глава держави країни Близького Сходу.
Тур Цзіньпіна почався в Саудівській Аравії і включає в себе візити в Єгипет і Іран. Відправитися в таку подорож слід було вже давно. Жоден китайський лідер не наносив візит в регіон з 2009 року – кожного лякала перспектива заплутатися в мережі нерозв’язних суперечок між країнами регіону. Проте Китай украй зацікавлений у Близькому Сході.
Це найбільший у світі імпортер нафти, причому більше половини китайських закупівель припадає саме на нього. КНР – головний торговельний партнер для багатьох країн Близького Сходу, включаючи тих три, що значаться в маршруті пана Сі.
Широко розрекламований Новий Шовковий шлях, який повинен зв’язати Європу і Китай через мережу інфраструктурних об’єктів, що фінансуються Китаєм, якраз перетинає Близький Схід. Компанії Піднебесної вже будують там автомагістралі і портові об’єкти. Час для близькосхідного туру було вибрано не просто так.
Відносини між Саудівською Аравією та Іраном особливо напружені після того, як Ер-Ріяд стратив шиїтського проповідника, а обурені іранці після цього спробували штурмом взяти саудівське посольство в Тегерані. Однак завдяки зняттю санкцій проти Ірану Сі Цзіньпін зміг продемонструвати свою неупередженість і провідати обидві країни, не викликавши при цьому невдоволення Заходу.
Нинішній глава КНР, як і його попередники, любить представляти Китай як поборника миру в усьому світі і невтручання у внутрішні справи інших країн. Але Сі Цзіньпін зовсім не бажає ставати головним миротворцем. Перший офіційний документ Китаю про політику в арабських країнах, опублікований 13 січня, не містить нічого, крім розмитих і беззмістовних формулювань. У ньому говориться про «встановленні міжнародних відносин нового типу», але нові ідеї зовсім відсутні.
Читайте також: Стратегія Китаю на Близькому Сході вражаючим чином нагадує його методи по боротьбі з невдоволенням усередині країни. Нещодавно заступник міністра закордонних справ Чжан Мін заявив, що саме економічний розвиток стане ключем до «остаточного вирішення» конфліктів у регіоні. Розширюючи торговельні та інвестиційні зв’язки з Близьким Сходом, Китай сподівається, що взаємне невдоволення і конфлікти зникнуть самі собою. Той же підхід (безуспішно) Пекін намагається застосувати і у власній провінції Синьцзян на заході країни, де проживає більша частка мусульманського населення.
Оскільки Сі Цзіньпін став другим лідером, який відвідав Іран після зняття санкцій (його обігнав лише прем’єр-міністр Пакистану), є причини сподіватися на дуже вигідні угоди. У довгостроковій перспективі Китаю, можливо, буде дуже складно і далі не приймати нічию сторону. У якійсь мірі це вже відбулося в сирійському конфлікті: Пекін веде переговори як з представниками режиму, так і з опозицією, але, накладаючи вето на резолюції ООН про інтервенцію, він насправді схиляється до підтримки сирійського уряду.
Зростаюче число китайських громадян, які проживають в країнах Близького Сходу, може поставити під питання політику невтручання КНР. Після того як у листопаді бойовики ІДІЛ стратили китайського громадянина, Китай пообіцяв підвищити заходи захисту своїх громадян за кордоном. Так що нові правила політики на Близькому Сході можуть в кінцевому рахунку виявитися дуже схожі на безцеремонні втручання Заходу.
Натхнення: insider.pro