За останні 50 років на Алясці утворилося кілька нових термокарстових озер, чия поверхня пузириться, виділяючи в атмосферу метан — потужний парниковий газ. Оскільки такі озера утворилися в результаті танення вічної мерзлоти, в найближчому майбутньому їх може стати ще більше.
Термокарстове озеро БІГ-Трейл – одне з найбільших нових озер Аляски / © phys.org
Зона вічної мерзлоти охоплює полярні регіони нашої планети: це місця, де температура Землі не підвищується вище нуля градусів, а грунтові води присутні у вигляді шарів льоду. У процесі глобального потепління вічна мерзлота починає танути, а з нею — і укладений в землі лід, що призводить до утворення провалів, які заповнюються талою водою. Так і з’являються термокарстові озера.
На перший погляд, такі озера мало чим відрізняються від звичайних, виключаючи швидкість утворення: всього за кілька років рівень землі може впасти на цілих три метри, і ялиновий ліс зміниться водною гладдю. Однак, якщо придивитися уважніше, на поверхні озера можна помітити тривожну для вчених особливість — повільно спливаючі бульбашки.
Якщо зібрати такі бульбашки в газову пастку, а потім піднести сірник і відкрити вентиль, спалахне яскраве полум’я, як на газовій конфорці. Причина проста: в бульбашках міститься метан — основний компонент природного газу і один з найнебезпечніших парникових газів.
- Жителів Північно-Заходу США закликали запасатися водою і їжею на випадок природної катастрофи
- Джунглі Амазонії під загрозою повного зникнення
Коли тане вічна мерзлота під поверхнею озера, мікробна активність там зростає. Бактерії починають руйнувати відмерлі рослини та інші органічні залишки, століттями укладені в промерзлій землі, що в підсумку призводить до виділення вуглекислого газу і метану. Як підсумок — дно таких озер нагадує губку, насичену бульбашками газу, а поверхня води схожа на повільно закипаючий суп.
Природно, взимку цей процес загальмовується завдяки утворенню льоду, але з насиченої газами води лід виходить крихкий, часто ламається і утворює великі ополонки, в яких процес виділення метану триває. У деяких випадках виділяється газ навіть призводить до формування крижаних куполів над поверхнею озера, які навесні прориваються і насичують повітря величезною кількістю задушливого газу.
Дослідники збирають зразки метану на термокарстовому озері / © phys.org
Як повідомляє інформаційний ресурс Phys.org, американські вчені цілий рік відстежують інтенсивність виділення метану існуючими озерами і утворення нових за допомогою польових досліджень і супутникових спостережень. Це дозволяє їм оцінювати викиди парникових газів у регіоні та прогнозувати його наслідки для подальших змін клімату.