«Все, що не вбиває мене, робить мене сильнішим», – це твердження німецького філософа, часто повторюване зараз до місця і не дуже. Чи справедливо воно? Науково обгрунтована відповідь на це є.
Якщо проаналізувати дані вчених, які на початку своєї кар’єри подавали заявки на отримання грантів R01 від Національного інституту охорони здоров’я (NIH) в період з 1990 по 2005 рік, то можна знайти відповідь на поставлене в заголовку питання.
Розглядаючи заявки NIH приймає рішення про надання гранту або відмову в цьому. Для прийняття рішення в такому випадку використовується формалізована процедура, що передбачає оцінку діяльності й планів здобувача в балах. Грант отримують ті, хто набрав суму балів вище прохідного.
Звернемо увагу на дві групи вчених: тих, хто набрав бал трохи вище прохідного і, відповідно, отримав грант, і тих, кому не вистачило балів. Такий підхід дозволяє припускати, що науковий рівень учасників обох груп приблизно однаковий.
Виділивши ці дві групи, можна розглянути їх наукові публікації в наступні десять років на предмет виявлення цитованих «хітів».
Але відкладіть ручку і папір – таке дослідження давно проведено. Виявилося, що в перші п’ять років вчені, які не отримали гранти, публікують трохи менше статей (див. графік), але потім обганяють своїх більш успішних колег. Ще більш дивно те, що ймовірність написання наукового «хіта» (цитованої статті) у «невдах» виявляється на 6,1% вище.
При цьому наукову кар’єру після неотримання гранту закінчили приблизно 10% «невдах» – відхід слабких учасників групи не міг зробити істотного впливу на результати.
Таким чином можна стверджувати, що в більшості випадком і за рідкісним винятком «Все, що не вбиває мене, робить мене сильнішим».
Натхнення: www.popmech.ru