Спостереження за життям британських собаківників підтвердили популярне уявлення про те, що “кращі друзі людини” змушують нас вести набагато більш активний спосіб життя. Це повинно захищати власників тварин від хвороб серця і судин і ожиріння, пишуть вчені в журналі Scientific Reports.
Собаки довгий час вважалися своєрідними “машинами Павлова” – по суті, біороботами, головна мета яких полягає в пошуку їжі і розмноження. Власник у такому випадку виступає для них своєрідною годівницею, а не іншою живою істотою. Відносно недавно ці уявлення почали піддаватися критиці, і багато психологів і біологів вважають, що спілкування з людиною саме по собі грає важливу роль в житті собак.
Справедливо і зворотне. Вчені та медики досить давно почали помічати, що спілкування з домашніми тваринами покращує самопочуття людей та їх здоров’я, в тому числі знижуючи ймовірність розвитку алергії. Британські лікарі нещодавно виявили, що поява вихованця в прямому сенсі продовжує життя самотнім літнім людям, змушуючи їх активно рухатися і насичуючи їх життя позитивними емоціями.
- Експерти: не варто змушувати дитину доїдати все з тарілки
- Брудні килими – один з найнебезпечніших розсадників інфекцій
- Американські вчені з’ясували, яким чином сон “промиває мозок людини
Керрі Вестгарт (Carri Westgarth) з Ліверпульського університету (Велика Британія) та її колеги зацікавилися цією теорією і вирішили перевірити, чи дійсно собаки підвищують загальний рівень фізичної активності їхніх власників.
Річ у тому, що багато вчених підозрюють, що поява вихованців у сім’ї веде не до того, що їх власник починає більше рухатися, а до своєрідних перестановок в їх “бюджет фізичної активності”. Інакше кажучи, собаківники можуть “компенсувати” підвищене навантаження тим, що вони витрачають менше енергії на інші види діяльності.
Британські та австралійські медики показали, що це не так, спостерігаючи за поведінкою двох сотень власників собак і чотирьох сотень їх родичів, які не мають вихованців, та живуть в одному з невеликих містечок в графстві Чешир на півдні Англії.
Вчені видали всім своїм підопічним браслети-акселерометри, постійно спостерігали за їх рівнем фізичної активності, і попросили їх регулярно розповідати про те, чим вони займалися і що робили їхні діти й домочадці.
Як показали ці спостереження, собаки дійсно змушували своїх власників вести більш активний спосіб життя. У середньому, вони проводили на вулиці мінімум чотири години щотижня, вигулюючи вихованців або займаючись іншими речами.
Для порівняння, британські медичні служби рекомендують витрачати приблизно дві години в тиждень на прогулянки, що виконували далеко не всі люди, у яких собаки були відсутні. З іншого боку, дві третини собаківників переступали через цю планку, просто вигулюючи тварин.
Що цікаво, цей “оздоровчий ефект був помітно сильніше у Великобританії, ніж у США або Австралії, де нещодавно вчені провели схожі спостереження. Вестгарт і її колеги пов’язують це з холодним кліматом Британії, що не дозволяє тримати собаку на вулиці, як це роблять американці та австралійці.
В результаті цього приблизно 90% англійців були змушені вигулювати своїх вихованців, тоді як це робила лише половина їх візаві з-за океану, що могло знижувати “середню” користь від появи чотириногого члена сім’ї. Щось схоже має відбуватися і в інших південних і північних країнах, підсумовують автори статті.