Дослідники з Оксфордського університету виявили області геному, пов’язані з так званою ліворукістю (переважанням лівої руки), і з’ясували, як генетичні “інструкції” впливають на “архітектуру” мозку людей.
Давно відомо, що переважна рука принаймні частково зумовлюється генетикою: попередні дослідження, проведені на близнюках, показали, що ця ознака на 25% залежить від генів. Однак залишалося незрозумілим, від яких саме генів або їх варіантів залежить, чи стане людина правшею або лівшею.
Щоб знайти відповідь, фахівці проаналізували генетичні дані близько 400 тисяч осіб, понад 38 тисяч з яких були лівшами. Відомості були отримані з британської бази UK Biobank.
Вчені вдалися до порівняльного аналізу, щоб відшукати області геному, які могли вплинути на ліворукість.
У підсумку було виявлено чотири ключових локуси. У трьох з них відбувається експресія генів, що кодують білки, які беруть участь у структурному розвитку мозку, зокрема – формуванні цитоскелету, або клітинного каркаса. (До речі, раніше було встановлено, що равлики з мутаціями, які впливають на формування цитоскелета, мають “лівозакручені” раковини.)
На наступному етапі автори роботи вивчили детальні зображення мозку десяти тисяч учасників і виявили, що цитоскелет, який розвивався за “лівими генетичними інструкціями”, змінює структуру білої речовини в мозку людей.
Виявилося, що у лівшів півкулі мозку краще пов’язані між собою і більш скоординовані в мовних центрах. Тому вчені припустили, що у лівшів можуть бути краще розвинені вербальні здібності, хоча поки це лише теорія.
Власне, раніше вчені справді виявили, що існує кореляція між ліворукістю або праворукістю і тим, який з великих пальців ембріон смокче в утробі матері. Тому припущення Дуо про те, що відповідні “інструкції” в мозку працюють вже на етапі ембріонального розвитку, цілком можливо, що підтвердиться.
До речі, команда виявила і інші цікаві кореляції. Виявилося, що у людей, ліворукість яких обумовлена генетично, трохи нижче ризик розвитку хвороби Паркінсона. А ось шанси на розвиток шизофренії у них, навпаки, більш високі.
Надалі фахівці спробують встановити причинно-наслідкові зв’язки, і це, можливо, допоможе поліпшити розуміння того, як розвиваються ці серйозні захворювання.
Про виконану роботу вчені відзвітували в статті, опублікованій в журналі Brain.