На випадок, якщо ви ще сумніваєтеся в тому, що офіси з відкритим плануванням винайшов сам диявол, Harvard Business Review розповідає про нове дослідження, яке демонструє, наскільки вони засмучують працівників – і наскільки мізерні, з іншого боку, їх переваги. Обстеживши 42700 працівників американських офісів, вчені-дослідники Чонсі Кім і Річард де Діар (Jungsoo Kim, Richard de Dear) підсумували, що найбільше нам заважають не речі інших людей, не брак особистого простору і навіть не рівень шуму як такий, а «дефіцит звукової приватності»- необхідність слухати розмови інших людей і усвідомлення того, що інші люди теж можуть чути твої розмови.
Хто відчував паралізуючу незручність від спроби зробити делікатний дзвінок, знаючи, що кожне слово почують четверо чи п’ятеро колег, не здивується результатами дослідження: майже 60% тих, хто працює в обгороджених кабінах і половина тих, хто працює в зовсім відкритих офісах, сказали, що їх турбує дефіцит звукової приватності і що це дратує їх найбільше. Той факт, що тих, хто працює в кабінах, це бісить навіть більше, ніж їхніх колег без перегородок, говорить про те, що коли ти не можеш бачити, хто каже – або хто може слухати, – це ще гірше. Адже при ділових зустрічах, коли ви вже обмінялися візитками (детальніше – ), ви завжди дивитися в очі своєму потенційному партнеру чи клієнту. Це одна з умов ділового спілкування, яка свідчить про відкритість ваших намірів.
Ми вже знаємо, що офіси з відкритим плануванням винні в меншій наполегливості у вирішенні складних завдань, більш низькій мотивації, більш високому рівні стресу і кров’яного тиску і не тільки. Але робота Кіма і Діра, опублікована в грудневому випуску видання Journal of Environmental Psychology, взагалі спростовує ідею про те, що користь від спрощеного спілкування між співробітниками – вільний обмін інформацією, виникнення свіжих ідей в результаті випадкових бесід, – переважує це роздратування. Ті, хто працює в кабінетах, заявили про більшу легкості спілкування, ніж працівники відкритих офісів. Ймовірно, це тому що складно підтримувати плідну розмову з однією людиною, коли голова твоя зайнята думкою про те, хто ще може вас підслухати?
«Наші результати, – підсумовують дослідники, – категорично суперечать широко поширеній мудрості про те, що відкрите планування полегшує взаємодію між колегами і збільшує загальне робоче задоволення співробітників». Навіть якщо врахувати, що в таких офісах деяким справді легше комунікувати один з одним, ніж якби вони знаходилися в різних кімнатах, «це не відшкодовує негативний ефект від шуму і відсутності приватності».
Сара Грін з Harvard Business Review підсумовує: «Загалом, Вірджинія Вульф була права: кожному просто потрібна своя кімната».
Зрозуміло, це дослідження не фокусується на іншій важливій перевазі опенспейсів: це дешевий спосіб розмістити більше людей в меншому просторі. Чи можуть дослідження такого типу, нарешті, переконати керівників у тому, що стратегія того не варто – навіть якщо міркувати, виходячи з необхідності отримання зі штату працівників якомога більшої користі? Поки ми чекаємо відповіді на це питання, рекомендую беруші, навушники та альбоми звуків природи.
Натхнення: