Дані по островах Фенікс за останні 18 років вказали на значне зростання їх стійкості до високих температур. Це може означати, що екосистеми коралових рифів в цілому помітно стійкіші до зміни клімату, ніж вважалося. Всього десять років тому ряд авторів прогнозували зникнення коралів до 2050 року. Нова робота вважає, що вони будуть існувати і в кінці XXI століття.
Антропогенні викиди СО2 істотно збільшили закислення морської води – тобто знизили її pH нижче типового в доіндустріальну епоху. До того ж вони викликають потепління. При перегріві багато коралів піддаються знебарвленню, в процесі «виганяючи» симбіотичні фотосинтезуючі організми, від яких самі в нормі отримують основну частину поживних речовин.
Всі ці процеси викликали і викликають побоювання біологів: вони чекають зникнення коралів вже до 2050 року. Водночас ряд вчених ставлять такі очікування під питання. Не цілком зрозуміло, чому корали, сотні мільйонів років процвітали в більш жаркому земному кліматі, ніж буде спостерігатися в результаті глобального потепління, повинні вимерти саме зараз – і чому вони не загинули раніше. Через все це вкрай важливі польові спостереження, здатні вказати на те, як реально розвивається ситуація в зонах проживання коралів.
Дослідники з США узагальнили дані з розвитку коралів островів Фенікс – архіпелагу в екваторіальній зоні Тихого океану, в тисячах кілометрів від найближчого континенту. Відповідна стаття опублікована в Geophysical Research Letters.
Автори використовували дані спостереження за 2000-2018 роки. Особливу цінність спостереженням додало те, що острови Фенікс знаходяться на великій відстані від будь-яких інших коралових рифів, тому рідко піддаються навалі морських зірок-хижаків, різко змінюють чисельність коралів великого Бар’єрного рифу і ряду інших місць. Через це дані нової роботи відображають лише баланс впливу потепління на корали, без “шумів” від навал коралоїдних хижаків — надзвичайно ускладнюють однозначну інтерпретацію досліджень в інших регіонах поширення коралів.
У 2002-2003-х острови Фенікс пережили сильне Ель-Ніньо – в цей період вода там була на два-три градуси тепліше звичайного, що призвело до втрати площі покриття живих коралів на глибині на 76,4%. Середня площа покриття рифів живими коралами в підсумку впала з 44,9% до 10,4%. До 2009 року корали, які вижили показали зростання і покрили 24,4% всієї площі рифів. Через пів року настало Ель-Ніньо 2009-2010 років, що дало новий серйозний нагрів поверхневих вод. Через нього очікувалося нове скорочення коралового покриття. Однак на практиці експедиція 2012 року показала інше: замість 24,4% корали покривали 30,4% всієї площі рифів.
- У затопленого континенту Зеландія з’явилася інтерактивна карта
- Цікаві факти про воду на Землі
- На півночі Тихого океану знайшли паразита, який «висмоктує» креветок
У 2015-2016-х сталося супер Ель-Ніньо – і поверхневі води в цьому районі нагрілися на три градуси вище нормального, залишаючись на досягнутому рівні дуже довго. Сумарний термальний стрес вдвічі перевищив такий же стрес у 2002 році. Тоді дослідники знову очікували масової загибелі коралів, але в 2018-му — через два роки після цієї події — нова експедиція виявила скорочення площі коралів всього на 40% (проти 76,4% в 2002 році), приблизно до 18% від загальної поверхні рифів.
Автори роботи спробували знайти якісь сторонні фактори, які пояснювали б значне зниження шкоди перегріву верхніх шарів води для коралів островів Фенікса. Наприклад, вони намагалися відстежити, чи не було в супер Ель-Ніньо незвичайної кількості хмар, які пом’якшили б навантаження на морські організми. Однак всі пошуки такого роду нічого не дали.
Дослідники прийшли до висновку, що різке зниження тяжкості дії нагріву вод на корали — адаптація останніх. Відомо, що подібні явища можливі. Це випливає, наприклад, з факту існування коралів в Червоному морі і Перській затоці, де середні температури поверхневих вод на кілька градусів вище, ніж у островів Фенікса або великого Бар’єрного рифу. Але дотепер не було прикладів вкрай швидкої адаптації коралових спільнот до зростання температур води.
У разі нової роботи можна говорити про швидку адаптацію менш ніж за 18 років. Якщо вона типова для коралів в інших частинах світу, їх вимирання до середини XXI століття представляється малоймовірним – як і до його кінця. Вчені однак закінчують статтю фразою: «звернення назад глобального потепління залишається невід’ємною частиною виживання коралових рифів». На жаль, вони не пояснюють, як в такому випадку рифи не загинули в попередні періоди швидких потеплінь на планеті або коли клімат Землі був помітно теплішим, ніж клімат, який наукове співтовариство очікує за підсумками сучасного глобального потепління.
Натхнення: naked-science.ru