При розкопках поселення, яке існувало близько тисячі років тому на території сучасної Болівії, археологи виявили мережу штучних ставків, з’єднаних каналами. Місцеві мешканці використовували їх для розведення риби.
Археологічна зона Брухту-Сальватьерре (Loma Salvatierra), де проходили дослідження, розташована в департаменті Бені на півночі Болівії. Місцева природна зона, відома під назвою Льянос-Мохос, являє собою велику рівнину, покриту луками з вкрапленнями лісів. Тутешні ґрунти в сезон дощів не справляються з усмоктуванням всієї води, що випадає, тому в березні-квітні тут нерідкі повені.
Коли вчені, досліджуючи поселення тисячолітньої давнини, виявили сліди цілої мережі невеликих рукотворних ставків, обрамлених низькими земляними стінками і з’єднаних каналами, вони визнали, що ці водойми служили жителям для відведення надлишку води у вологий сезон і збереження її запасу на час сухого сезону. Проте в ході подальших досліджень вони прийшли до висновку, що у ставків була ще одна функція. Риби, що жили в них, складали важливу частину раціону місцевих мешканців.
У новій роботі, опублікованій в електронному науковому журналі PLOS ONE, група дослідників з Бразилії, Франції та Німеччини розповіла про результати ідентифікації знайдених в Брухту-Сальватьерре кісток риб. Всього, за підрахунками авторів, були знайдені кістки не менше 17 000 риб, що відносяться до 35 видів.
Найбільш часто в ставках зустрічалися помилкові вугри (Synbranchus spp.), панцирні соми (Hoplosternum spp.), американський чешуйчатник (Lepidosiren paradoxa) і малабарська траїра (Hoplias malabaricus). Усі вони пристосовані до життя у воді з низьким вмістом кисню і до значних коливань рівня води, виникнення яких і слід було очікувати в цих ставках протягом тривалого сухого періоду між дощовими сезонами.