Довгасті темно-червоні, майже чорні ягоди кизилу з’являються на прилавках наших ринків наприкінці серпня — на початку вересня. Це дерен справжній, або кизил, як називаємо їх здебільшого. У різних місцевостях його йменують ще кизиль, роговик, дерен червоний, деренка, кизильчак, когутики, терник.
Яскраві, червоні, блискучі плоди трохи нагадують плоди шипшини без хвостиків. Смак у ягід буває різний: як тільки починаєш їсти — солодкий, згодом терпкий і кисліший, пише День.
Люди запозичили його, як це зазвичай ведеться, у природи й культивують вже багато часу. Історичні джерела повідомляють про знайдені понад п’ять тисяч років тому кісточки кизилу на розкопках людських поселень, розташованих на території сучасної Швейцарії.
Стиглий кизил містить чимало вітамінів (насамперед С, А, РР), органічні кислоти, харчові волокна, ефірні олії. Ягоди наповнені корисними мінералами — фосфором, калієм, магнієм, залізом, сіркою, а кісточки — ефірними оліями. Листя містить ще й — токоферол і аскорбінову кислоту, до того ж що старіше дерево, то більше в його листі дубильних речовин і рутину. Кора кизилу також містить чимало корисних речовин. З давніх-давен люди використовують його листя як чай.
- Кето-дієта забезпечила ефективність лікування раку простати
- Як холестерин може збільшити ризик появи метастазів у хворих на рак
- Темношкірі люди старіють швидше білих
Ягоди кизилу тонізують, їх вживають для відновлення кров’яного балансу, нормалізації артеріального тиску, зміцнення судин, при венозних захворюваннях і набряках ніг, для зменшення запальних процесів. Пектин у його листі й плодах допомагає в разі інтоксикацій організму.
Кизил все ж не рекомендують їсти перед сном і тим, хто має проблеми зі шлунково-кишковим трактом, особливо під час загострення хвороб.
Свіжі ягоди кизилу їдять, якщо вони дуже-дуже стиглі, хоча через свої в’язкі властивості вони не всім до вподоби. А ось компот, кисіль, вино, желе та варення з цих ягід, яке, завдяки високому вмісту пектину, теж схоже на желе, смакують усім. Кизил також можна перетирати з цукром, у такому вигляді його можна зберігати в холодильнику тривалий час.
Але, мабуть, найоригінальніший спосіб зберігання кизилу придумали на Кавказі — стиглі ягоди протирають через сито, формують з кашки коржі й сушать їх у прохолодному місці. Такий кизиловий «млинець» забезпечує людину добовою нормою аскорбінової кислоти. Він може зберігатися три роки, а вітаміни й корисні речовини залишаються в ньому живими й неушкодженими. До речі, в такому вигляді кизил використовували під час Першої світової війни.
Натхнення: greenpost.ua