Геологи і вчені з НАСА знайшли на території землі Мері Берд на заході Антарктиди гігантське підземне “озеро”, заповнене магмою, чиє існування поки що є загадкою для вчених.
“Супутникові знімки вказують на наявність потужних і при цьому постійних потоків води, що спускаються з поверхні льодовиків в море Росса, а також пульсуючих викидів води в інших куточках Західної Антарктики. Ми показали, що ця вода може виникати тільки в результаті дії підземного тепла на нижні шари льодовиків”, — пишуть Йоханнес Бондзіо (Johannes Bondzio) з Центру Гельмгольца в Бремерхафені (Німеччина) і його колеги.
Щорічно льодовий щит Антарктиди втрачає до 2,8 тисячі кубокілометрів льоду, і в останнє десятиліття льодовий покрив скорочується все швидше. Довгий час вважалося, що це відбувається через прискорене формування айсбергів, проте американські кліматологи в червні 2013 року з’ясували, що трохи більше половини від обсягу “зниклих” льодів було розтоплено теплими течіями, що омивають підводну частину льодового щита Антарктики. Рік тому вчені виявили, що аналогічним чином на льодовики діють сильні вітри, які панують в заполяр’ї в останні роки.
Ці теплі течії і потужні потоки повітря, тим не менш, не можуть повністю пояснити те, чому льоди південної полярної шапки тануть аномально швидко. В кінці літа цього року вчені знайшли потенційну відповідь на це питання, виявивши десятки активних вулканів під товщею льодового щита Антарктиди.
Ці відкриття змусили Бондзіо і його колег задуматися про те, як сильно виверження вулканів і потоки розпеченої магми в приповерхневих шарах надр Землі впливають на швидкість танення полярних льодів. Справа в тому, що температура, при якій лід починає танути, досить швидко знижується в міру зростання товщини льодовика і тиску біля його підніжжя, завдяки чому навіть невелике нагрівання ґрунту може різко прискорити процес танення дуже товстих і древніх льодовиків південного континенту.
- У 2019 році спалах на сонце знищить половину супутників
- Як світлове забруднення Землі вбиває тварин і викликає хвороби у людей
Керуючись цими ідеями, учені аналізували супутникові знімки Антарктиди і вирахували те, як швидко “течуть” її льодовики в бік моря в різних регіонах континенту і як багато талої води утворюється поруч з ними. Ці дані геологи порівняли з аналогічними параметрами, обчисленими за допомогою комп’ютерної моделі льодової шапки континенту, яка не включає в себе її можливий підігрів вулканами і “ріками” з магми.
Дуже серйозні розбіжності у результатах розрахунків і спостережень вказали на наявність величезного озера з магми, розташованого на території землі Мері Берд на заході Антарктиди. Як свідчать розрахунки вчених, воно прогріває розташовані над ним породи і шари льоду майже з такою ж силою, як і Йеллоустонський супервулкан, виробляючи приблизно в три рази більше тепла, ніж сусідні шари гірських порід.
Сам факт існування цього резервуара розпечених порід є загадкою для геологів – на території землі Мері Берд і льодовика Росса немає ніяких розломів і областей тектонічної активності, які могли б підтримувати існування лавових озер таких розмірів.
- Панди навчилися обмазуватися гноєм, щоб легше переносити холод
- Модифікуючи гени грибів, вчені планують отримувати “розумні” продукти майбутнього
Як припускають Бондзіо і його колеги, це “озеро” є продуктом руху так званого плюму – грибоподібної вертикальної течії надгарячої і легкої матерії в мантії Землі. Плюми, за рахунок високої швидкості їх руху і високої температури, можуть “пробивати” товсті і холодні породи континентальної кори і виходити на поверхню планети, викликаючи потужні виверження вулканів і породжуючи подібні підземні “озера”.
Як вважають вчені, цей плюм піднявся до поверхні досить давно, приблизно 50-110 мільйонів років тому, коли Антарктика ще не була покрита льодом і на її поверхні жили динозаври та інші древні тварини. Цілком можливо, що минулі епізоди прискореного танення льодів південної полярної шапки були пов’язані з існуванням цього “озера”, підсумовують вчені.