Одні події нашого життя з часом стираються, інші ніяк не зникають з пам’яті, травмуючи психіку. Як навчитися пам’ятати те, що слід, і забувати те, що нам не потрібно? Останнім часом вчені впритул зайнялися цим питанням.
Фотографії, що стирають спогади
Вважається, що люди прагнуть зафіксувати на фото моменти свого життя, щоб краще їх запам’ятати. Однак Мерієн Гаррі, професор психології Університету королеви Вікторії у Веллінгтоні (Нова Зеландія) і її колеги встановили, що надмірне захоплення фотографією негативно впливає на нашу пам’ять. Це показало проведене вченими дослідження.
Спочатку Мерієн Гаррі займалася вивченням впливу фотографій на наші дитячі спогади. Вона з’ясувала, що діти гірше запам’ятовують подробиці святкування свого дня народження, якщо все, що відбувається було знято на камеру. Дослідники вирішили провести експеримент і з участю дорослих людей. Вони запропонували групі студентів-добровольців відправитися в музей або сфотографувати, або запам’ятати ряд представлених там творів мистецтва та історичних експонатів.
На наступний день експерти протестували їх пам’ять про цю екскурсії. Виявилося, що випробовувані набагато гірше розпізнавали ті об’єкти, які сфотографували, ніж ті, на які вони тільки дивилися. Крім того, студенти гірше запам’ятали і окремі деталі сфотографованих ними експонатів.
Читайте також: Стресовий гормон забирає пам’ять і призводить до всихання мозку
Здавалося б, це явище являє собою парадокс. Адже фотографії повинні повертати нас до того моменту, коли вони були зроблені, і освіжати пам’ять. Але насправді це не так.
З появою цифрової фотографії люди отримали можливість робити величезну кількість знімків. Навіть якщо у людини немає з собою фотоапарата, вона завжди може скористатися камерою мобільного телефону.
Практично кожна більш-менш визначна подія з життя – відпочинок на курорті, заміська прогулянка, похід у театр, сімейне торжество, публічний захід – виявляється відображеним на фото. В результаті виходять сотні знімків, які у зв’язку з тим, що відпала необхідність проявляти плівку і друкувати фотографії, завантажуються в комп’ютер.
А іноді просто залишаються в телефоні. Автор знімків навіть не завжди їх переглядає, відкладаючи це на потім. До того ж нам нерідко лінь витрачати час на відбір фотографій, їх редагування та інше. В кращому разі ми швидко переглядаємо їх, відбираємо дві-три вдалі і розміщуємо їх в соцмережах… А про решту благополучно забуваємо. Згодом таких «забутих» знімків накопичується все більше, і у нас просто фізично не залишається часу на те, щоб розібрати завали.
На думку професора Гаррі, ця тенденція призводить до того, що люди стають не в змозі жити сьогоденням.
“Люди роблять тисячі фотографій, які потім просто десь валяються, і їх не переглядають, оскільки дуже складно розкласти і каталогізувати їх, – каже дослідниця.”
До того ж, маючи при собі камеру або стільниковий телефон, ми не намагаємося запам’ятати той чи інший об’єкт або ситуацію, покладаючись знову ж на можливості фотографії. Нам здається, що згодом буде достатньо подивитися на знімок, щоб пригадати потрібні речі…
Більш ранні дослідження показали, що, дійсно, перегляд старих знімків допомагає нам зберігати в памяті важливі моменти нашого життя. Але це в тому випадку, якщо ми дійсно витрачаємо час на їх перегляд і повертаємося до них згодом.
Деталі проти негативу
Різного роду психологічні переживання і травми – це фактор, який найчастіше псує нам життя. Людина, яка пережила серйозне потрясіння – насильство, зраду, смерть чи смерть близької людини, – що сталося в результаті автокатастрофи або теракту, нерідко після цього довго не може оговтатися і вести нормальний спосіб життя.
Постійна «прив’язка» до негативної ситуації може стати причиною депресії, замкнутості, агресії по відношенню до оточуючих, неприйняття і недовіри до світу в цілому. Як наслідок це призводить до неможливості успішно реалізовуватися, будувати кар’єру, відносини. Наслідки можуть проявлятися протягом багатьох років.
Психологи з Інституту Бекмана при Іллінойському університеті (США) придумали, як позбавлятися від негативних спогадів. Для цього слід пригадати супутні ситуації деталі, які можуть носити позитивний характер. Чим більше таких подробиць ви пригадайте, тим менше буде емоційний ефект від негативу.
Суть ноу-хау полягає в тому, щоб розкласти ситуацію на окремі складові. Вчені виходили з того, що будь-який негатив не розвивається у вакуумі, завжди є якийсь фон – нейтральний або навіть позитивний, такі як дощ або яскраве сонце, квіти, звуки, розмови…
Читайте також: Пам’ять можна тренувати!
У ході експериментів добровольців просили пригадати і переказати в подробицях найважливіші позитивні і негативні моменти з їх біографії: наприклад, народження дитини – і провал на вступному іспиті в коледж… Через кілька тижнів випробовуваних просили повернутися в лабораторію і повернутися до тих же спогадів. Фахівці реєстрували активність їх мозку за допомогою МРТ.
При цьому одним пропонували зосередитися виключно на емоціях, які вони мали в момент проживання ситуації, а іншим – згадати події в об’єктивному контексті. Якщо випробувані згадували про похорон близької людини, то в першому випадку їх просили сконцентруватися, наприклад, на своїх почуттях з приводу втрати, а в другому – згадати, у що вони були одягнені в день похорону або що їли на поминках. Якщо вони страждали від розлучення з партнером по шлюбу, їм пропонувалося або зосередитися на своїх стражданнях, або згадати, які птахи в той день співали за вікном.
Було помічено, що, коли доброволець починав пригадувати «сторонні» деталі, активність генераторів емоцій в мозку різко падала. У цьому випадку в гру вступали інші зони мозку, відповідальні за емоційний контроль.
Ця стратегія, з точки зору американських психологів, виглядає дуже перспективною. Як вважають експерти, вона дозволить не тільки придушувати неприємні спогади, але й стимулювати позитивні емоції.
Пам’ять можна модифікувати?
Група американських вчених займається розробкою нового пристрою, здатного відновлювати втрачену пам’ять. Про це розповів на конференції в Техасі менеджер спеціальної програми Агентства з перспективних оборонних науково-дослідних розробок США доктор Джастін Санчес.
У результаті травм люди нерідко втрачають декларативну пам’ять (відповідає за зберігання інформації про минуле і доступ до неї), що призводить до амнезії. Нещасні не пізнають рідних і близьких, не в змозі пригадати факти власної біографії… Іноді амнезія є повною, тобто пам’ять залишається чистою, як несписанний аркуш паперу.
До недавнього часу не існувало радикальних методів, що дозволяють позбавлятися від травматичної амнезії. Хоча вже давно передбачалося, що значну роль у формуванні декларативної пам’яті грає частина мозку, звана гіппокамп. У зв’язку з цим були висунуті два припущення про те, як можна відновити пам’ять. Перший спосіб полягає в тому, щоб стимулювати згаданий гіпокамп. Досліди над людиноподібними приматами показали, що подібна стимуляція дійсно сприяє поліпшенню пам’яті.
Читайте також: Як пошукові системи впливають на пам’ять
Другий спосіб – це відновлення нейронних зв’язків, які існували в мозку до отримання травми.
“Ідея полягає в тому, щоб відновити на нормальному рівні функціонування тих ділянок мозку, які відповідають за пам’ять, – говорить один з авторів цієї ідеї, професор Університету Уейк Форест (США) Роберт Хемпсон. – У цьому випадку людина отримає доступ до своїх старих спогадів і зможе формувати нові.”
Вчені з Пентагону пішли першим шляхом.
“Ми вважаємо, що нам вдасться розробити нейропротезуючий пристрій, який буде прямо взаємодіяти з гіппокампом і допоможе відновити декларативну пам’ять,” – повідомляє Санчес.
У той же час етичний аспект розробки викликає великі побоювання. Адже не виключено, що якщо такі пристрої з’являться, то з їх допомогою можна буде не тільки відновлювати зруйновану пам’ять, але і модифікувати її, наприклад стираючи непотрібні спогади і навіть змінюючи етичні норми…
“Обман людського мозку – це обман самосвідомості,” – вважає експерт з Медичного центру Ленгдон при Університеті Нью-Йорка Артур Каплан.