Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Всесвіт може обертатися і це змінює космологію
- Венера і Юпітер “майже зіткнулися” в нічному небі: як це було (фото)
- Астрономи не змогли дати пояснення сигналам з космосу
- Зафіксовано дивне злиття чорних дір
- Що трапляється всередині гігантської зірки прямо перед її смертю?
- Причиною високої температури корони Сонця є наноспалахи
- У дивної галактики недалеко від нас знайшли величезний хвіст в 195 000 світлових років
- Подивіться на найбільше зображення “Вебба” в 236 млн пікселів у всіх деталях (відео)
- Надзвичайно великий телескоп адаптують для пошуку інопланетного життя
- Найяскравіший квазар у Всесвіті створив загадкові “радіо-хмари”
- “Джеймс Вебб” показав, можливо, найстарішу галактику у Всесвіті (фото)
- На Плутоні виявлено аномально яскраві зони
- Чинник, який усі упускали: прогноз падіння астероїда Апофіс на Землю оновили
- Юпітер захищає свій супутник від космічних променів
- “Джеймс Вебб” розглянув “котячий хвіст” уламкового диска навколо Бети Живописця (відео)
- Колонія на Церері: представлений проєкт населеної бази
- Рідка вода на Марсі може виявитися глиною
- Вчені: Планета Нібіру знаходиться в поясі Койпера
- Тисячі спіральних галактик потрапили в об’єктив “Вебба” (фото+відео)
- На нових фотографіях Марса уфолог побачив обличчя інопланетянина
- У Мережі з’явилося фото гігантського протуберанца на Сонці
- Валуни Діморфа прискорено потріскалися через зміну дня і ночі
- Вчені представили проект міста-лісу для колонізаторів Марса
- Астронавти зможуть добувати воду з давніх місячних вулканів
- Геологи змоделювали «грунт» для вирощування рослин на Марсі
- Штучний інтелект навчився передбачати потужні сонячні бурі
- NASA виявило незвичайне скупчення темної матерії
- Що було до Великого вибуху: за межею часу
- 10 мільярдів зірок у нашій галактиці можуть мати придатні для життя планети
- Радіотелескоп спостерігав народження кількох зірок в одній молекулярній хмарі
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.