Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Китай почне власну місію на Марс вже в липні 2020 року
- Знайдені русла доводять: Марс був вологим і теплим
- З якою швидкістю рухається Сонце навколо центру галактики?
- Гіпотеза: зіткнення нейтронних зірок могли стати причиною появи плутонію в Сонячній системі
- Почалася серія експериментів з метою довести, що Всесвіт – симуляція
- Людство вже поневолили прибульці
- Астрономи сфотографували туманність Полум’я через десять років (фото)
- Подивіться на найбільш детальне зображення кратера на Місяці, зроблене із Землі (фото)
- Астрономи зафіксували рекордний радіоспалах на відстані 130 мільйонів світлових років
- Астрономи запропонували побудувати першу позаземну колонію всередині “астероїда-цукерки”
- Створена детальна 3D-карта Чумацького Шляху (відео)
- Вчені припустили вимирання інопланетян у всій галактиці
- Телескоп Вебба виявив фосфін на коричневому карлику
- Look at the ‘rings of a snake’ in a new image of a spiral galaxy
- Астрономи знайшли пляму дивної форми на зірці в 500 млн світлових років від Землі
- Чорна діра у центрі нашої галактики «готова до удару»
- Мега-цунамі в древньому океані Марса змінили форму планети
- Космічний “пуголовок” обертається навколо чорної діри: насправді це хмара (фото)
- Interesting facts about the planet Uranus: why it is the strangest planet in the Solar System
- «Хаббл» показав дуже стару галактику: вона не схожа на молодий Чумацький Шлях
- Відео зіткнення метеора з Юпітером (відео)
- Астрофізики підтвердили механізм виникнення сонячних спалахів, запропонований 19 років тому
- Система планет може ховатися недалеко від Землі
- Найкоротший гамма-сплеск виявився «осічкою» наднової
- Як отримали перше зображення чорної діри
- Вчені з’ясували, через що пройшов “батько” астероїда Рюгу по одній частці (фото)
- Відходи космонавтів у ракетне паливо
- На орбіті нарахували 17000 рукотворних об’єктів
- Місії ESA перевірять, де шукати життя у Галактиці
- Астрономи спостерігали загибель зірки, розірваної чорною дірою (відео)
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.