Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Незвичайний гамма-сплеск спростував думку вчених про джерела цього випромінювання (фото)
- Обертання астероїда Бенну очима OSIRIS-REx
- Уфологи: США делегувала групу людей на планету гуманоїдів Серпо
- Вуглекислий газ на супутнику Юпітера Європі, можливо, показує, що там є життя
- Астрофізики з’ясували, навіщо протозіркам потрібні “пуповини”
- erseverance знайшов залізо-нікелевий метеорит на Марсі
- Virgin Galactic відправила астронавтів на край космосу після дворічної перерви (фото)
- Що залишає після себе Гарячий Юпітер?
- Вічно молоді зірки в центрі Чумацького Шляху можуть живитися темною енергією
- Загадкові радіосигнали видаються інопланетними космічними кораблями
- Що трапляється всередині гігантської зірки прямо перед її смертю?
- Сучасна літосфера Венери розтріскується
- Вчені відзначають потепління на Марсі
- Вчені описали кінець Всесвіту
- Експериментальна установка в два рази збільшила виробництво кисню на Марсі
- Подивіться на «примарну» лінзоподібну галактику на знімку «Хаббла»
- Астронавти зможуть добувати воду з давніх місячних вулканів
- Perseverance зняв найчистішу панораму Марса (фото)
- Зразок астероїда Ітокава вразив вчених своїм складом. У ньому виявили і воду, і органічні речовини
- Три найбільших телескопа перевіряють один з фундаментальних законів природи
- Знайдена одна з найбільших галактик у ранньому Всесвіті
- Астрономи знайшли велике протоскупчення галактик в космічному тумані
- Астрономи зловили три нових таємничих швидких радіоспалахи
- Вчені уточнили, коли саме з’явилися Сонце і перші планети
- Вчені пропонують новий спосіб пошуку легкої темної матерії
- Пізні зіткнення визначили еволюцію земних планет
- Астрономи спостерігали реліктову галактику з «зупинкою розвитку»
- Спроба японського вантажного корабля прибрати сміття з орбіти Землі провалилася
- Планета-ізгой росте на 6 млрд тонн щосекунди
- Ядерні реакції в корі Марса збагачують його атмосферу незвичайними газами
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.