Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- “Хаббл” знайшов кам’яні дощі і розпечену стратосферу на гарячих юпітерах
- Подивіться на спіральну галактику з сусідами (фото)
- Виявилося, на Сатурні теж є мегашторми: як вони «працюють»
- Сплячі віруси пробуджуються під час космічного перельоту
- Астрономи пояснили природу дивного космічного явища
- Вчені змінили думку про те, коли на Марсі востаннє текла вода
- Велике дослідження підтвердило загальну структуру Всесвіту
- «Втікаюча» чорна діра виявилася звичайною галактикою
- Діти допоможуть зрозуміти мову інопланетян
- Астрофізики передбачили, коли Сонце нагріється до максимуму
- Вчені запропонували відгородиться від сонячних бур планетарним магнітним щитом
- Під поверхнею Марса ховається величезне крижане море
- Марсіанський реголіт збільшив міцність титану. Зі сплаву надруковані деталі ракети
- Астрофізики знайшли в ранньому Всесвіті гігантський «міхур» з гарячого газу
- Виявлені потенційні сигнали прибульців
- Супутники Урана виявилися схожі на Плутон
- Бактерії в космосі стають більш небезпечними
- Роботизовані бджоли колонізують Марс
- Інженери розробили сонячне вітрило з долоню
- У марсіанському метеориті знайшли сліди гарячої води
- Астрономи помітили зіткнення двох екзопланет
- Астрономи сфотографували “нитки світобудови”
- Японська станція сфотографувала сміття в космосі: це перший крок до очищення орбіти
- Астероїди-хулігани несуть загрозу для Землі
- Експерименти показали, що у планет-океанів не може бути дна
- Астрономи розкрили причину зникнення зірки в галактиці Андромеди
- Життя за межами Землі — складне завдання
- Китай створив перше сузір’я супутників між Землею і Місяцем
- Ровер показав сліди стародавньої річки на Марсі: там могла бути вода
- Крихітні струмені плазми на поверхні Сонця живлять сонячний вітер (фото+відео)
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.