Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Земля і Венера могли утворитися, “наїжджаючи” один на одного знову і знову
- Відео відтворює небезпечну подорож Аполлона 13 навколо Місяця (відео)
- Робот з ШІ навчився витягувати кисень із марсіанського ґрунту
- Створено перше тривимірне зображення атмосфери Юпітера
- Кінець світу від удару астероїда: як це відбувається насправді
- Вебб знайшов галактику яка згасла через 700 млн років
- З Бетельгейзе знову відбувається щось дивне: що це може бути
- Вчені знайшли спосіб зв’язатися з інопланетянами
- Астрономи знайшли «зони відчуження» у молодих зірок
- Учені назвали наслідки падіння МКС на Землю
- NASA початок конкурс друку будинків для інших планет
- На зворотному боці Місяця виявлений гігантський металевий об’єкт
- Європа готує запуск нового супутника для прогнозу погоди (фото)
- Знайдений новий тип чорної діри, що ховається на «космічному задньому дворі» Землі
- «Вебб» відкрив «екстремально червону» чорну діру в ранньому Всесвіті
- Незвичайна деформація на Венері вказала на її можливу геологічну активність
- JWST виявив хаос у перших галактиках Всесвіту
- У доставленому “Аполлонами” місячному ґрунті знайшли земну воду
- Політ крізь рукави Чумацького Шляху допоміг формуванню земної кори
- Бактерії будуть виробляти ракетне паливо для космічних місій
- Телескоп “Вебб” вперше зафіксував вуглекислий газ на екзопланеті
- Дивна екзопланета обертається навколо двох коричневих карликів
- Загадковий червоний карлик Росс 128 і його аномалії
- Життя на Марсі можуть знайти, але світ до цього не готовий
- Китай розширить космічну станцію “Тяньгун” для туристів (фото)
- Незвичайний метеорит знайшли на Марсі: він відрізняється від інших (фото)
- На Венері знайшли сліди діючих вулканів
- Китай потайки змінив орбіту місячних супутників, місію яких визнав провальною
- Знайдена унікальна зоряна система: її планети суперечать відомим моделям
- У центрі галактики знаходяться три надмасивні чорні діри
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.