Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Подивіться, як виглядає схід Сонця на Марсі (відео)
- Під поверхнею північного полюса Марса виявлені величезні запаси водяного льоду
- Астрономи виміряли величезну планету, що ховається далеко від своєї зірки
- Астрономи припустили наявність інопланетної цивілізації у далекої зірки
- Більшість протопланетних дисків виявились дуже малими
- Фахівці оцінили шанси України взяти участь у місячній програмі США
- Perseverance випадково зняв Деймос в таймлапс-режимі
- Шість астероїдів пройдуть на безпечній відстані від Землі в 2027-2029 роках
- Місію по «перехопленню комет» запустять вже в кінця десятиліття: навіщо вона потрібна
- Названо найбільш моторошні місця у Всесвіті
- Виявлені дивні планети на які вплинула Планета Х
- Венера і Юпітер “майже зіткнулися” в нічному небі: як це було (фото)
- Таємнича пилова хмара в центрі галактики виявилася трьома зірками
- Вічно молоді зірки в центрі Чумацького Шляху можуть живитися темною енергією
- Астрономи знайшли вихідний зоряний диск, з якого виріс Чумацький Шлях
- Астрономи вперше підтвердили приливне захоплення в екзопланети
- Астрономи розповіли про відмінності річок на Землі, Марсі й супутнику Сатурна
- Скільки галактик ми вже більше ніколи не побачимо?
- “Свердло Європи” – ядерна льодова гармата
- Нинішнє літо порадує астрономів відразу п’ятьма рідкісними небесними шоу
- Подивіться, як виглядає крижана “область мозку” Марса з космосу (фото)
- Екскапітан ВПС США: НЛО вимкнули 10 ядерних боєголовок
- Астрономи припустили, що геліосфера може виглядати як круасан
- Гігантський спалах на коричневому карлику ставить астрономів в глухий кут
- Вчені створили «сонцезахисний крем» для космосу
- Подивіться на зустріч Марса і Місяця: Червона планета “визирає” з-за нього (фото+відео)
- Виявлені галактики, що порушують стандартну фізичну модель
- Астрономи відкрили «інфрачервоний пульсар»
- За Чумацьким Шляхом знайшли величезне скупчення галактик
- Хмари Юпітера складніше, ніж здається
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.