Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- «Суперспалах» викликав сильну бурю і знищив можливе життя «по сусідству»
- Подивіться на фото в 250 мегапікселів: на ньому відразу кілька «космічних скарбів» (фото)
- Астероїд 2024 YR4 може вдарити по Місяцю в 2032 році
- Японські астрономи виявили невидиму чорну діру
- В атмосфері Венери виявлена гігантська хвиля, яка спантеличила вчених
- Вчений змоделював Всесвіт, щоб дізнатися, як з’явилося життя на Землі
- Вчені знайшли на Землі докази життя на Марсі
- Вчені виявили новий навколоземний астероїд
- Зонд «Паркер» побачив кільце пилу біля орбіти Венери (відео)
- Коричневий карлик недалеко від Землі виявився дуже рідкісним об’єктом
- Світло Сонця уповільнює обертання його зовнішніх шарів (відео)
- В ЄКА готуються до повернення людини на Місяць
- Центр нашої Галактики ще недавно був небезпечно активний
- Знайдена чорна діра-вигнанець, яка мчить в космосі
- Траєкторії чорних дір можна визнати хаотичними
- Вода стародавнього Марса могла піти в кору планети
- Камера DECam зафіксувала народження зірок у Цирцеї Вест
- Яке найхолодніше місце в Сонячній системі?
- Розкрита правда про загадкове явище поруч із Землею
- Подивіться на фото структури з чотирьох галактик, зроблене 268-мегапіксельною камерою (фото)
- Астрономи виявили “заборонену” планету в системі червоного карлика
- Шість астероїдів пройдуть на безпечній відстані від Землі в 2027-2029 роках
- DART випустив зонд з камерами, щоб почати трансляцію зіткнення з астероїдом
- Комети Чурюмова — ключ до історії сонячної системи
- Планетологи пояснили, чому на поверхні Марса стільки “шрамів”
- Астрономи отримали загадковий радіосигнал з далекої галактики
- Чумацький Шлях “викидає” від себе зірки
- У NASA визнали зростання шансів виявити життя на Марсі
- Знайдений дивний радіосплеск: він ставить під сумнів те, що вчені про них знають
- Вчені з’ясували, як полярні сяйва на Юпітері впливають на планету
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.