Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Астрономи виявили планети-сироти з власними системами (фото)
- Людям на Марсі доведеться стати мутантами
- When will Saturn’s rings disappear? Scientists have given the answer
- Міжзоряна комета 3I/ATLAS наблизиться до Землі
- Життя у Всесвіті існує, але за межею нашої видимості
- Озера рідкої води на полюсі Марса: чим вони можуть виявитися
- Астрономи виявили таємничі радіосигнали з Чумацького Шляху
- Телескоп Hubble простежив за аномальною поведінкою урагану на Нептуні
- В мільярд світлових років від Землі виявили галактику-медузу
- Вчені зафіксували потужні викиди газу з молодих зірок (фото)
- З космосу отримано 234 сигналу від позаземних цивілізацій
- Ілон Маск “встановлює свої правила в космосі”: це викликає занепокоєння у Європи
- Одну із загадок Чумацького Шляху нарешті вирішили
- Curiosity: раніше клімат Марса був іншим
- Вчені з США знайшли в Сонячній системі ознаки чорної діри
- Астероїд Бенну демонструє незрозумілу активність
- Знімок незвичайної подвійної зірки від НАСА
- Аналіз гравітаційних хвиль знайде відсутні компоненти Всесвіту
- Венера стане для землян новим будинком
- У кульовому скупченні знайшли відразу сто чорних дір: вони складають 20% від його маси
- Чому мовчать небеса?
- Планетологи визначили причину найпотужнішого марсотрясіння
- Не далеко від Сонця виявлені стародавні зірки
- NASA project to solve the mystery of Martian clouds
- Астрономи відкрили рекордно малий білий карлик рекордно великої маси
- Вчені показали карту Чумацького Шляху, де можуть ховатися зірки з антиматерії
- Невідома планета Сонячної системи може виявитися чорною дірою
- Чорна діра в центрі нашої галактики перетворює зірки у щось дивне
- Білий карлик пережив вибух наднової і став яскравішим
- Природу таємничого світіння між галактиками нарешті розкрили
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.