Вчені показали, що болід, який вибухнув над Канадою в 2021 році, був твердим і кам’янистим. Це вкрай несподівано, адже прилетів він із хмари Оорта — далекої області, де, як вважається, знаходяться лише тендітні крижані тіла.
Болід над озером Лейк-Луїз в канадській провінції Альберта / ©Hao Qin
У лютому 2021 року в небі над Канадою вибухнув болід. Аналіз його траєкторії і загибелі показав, що це було кам’янисте небесне тіло, що прилетіло з хмари Оорта, де теоретично повинні бути присутніми одні лише крижані комети. Знахідка змушує переглянути деякі уявлення про те, що відбувається на далекій периферії Сонячної системи. Доповідь про неї прозвучала на зустрічі відділення планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS).
Хмара Оорта – гіпотетична область Сонячної системи, сферична хмара крижаних небесних тіл. Вона охоплює простір в цілий світловий рік, хоча безпосередньо його існування досі не підтверджено: всі знання про хмару Оорта ми отримуємо лише побічно. Зокрема, якщо випадкова гра гравітації надає несподіваний імпульс одному з його об’єктів, він може стати довгоперіодичною кометою, що проходить і через внутрішні області Сонячної системи.
У 2016 році вчені помітили одне з таких тіл з відповідною траєкторією, проте зовні зовсім несхоже на об’єкт хмари Оорта. Воно відрізнялося слабким блиском і не утворило довгий блискучий хвіст і нагадувало швидше кам’янистий астероїд, ніж крижану комету. Відтоді було зроблено ще кілька подібних спостережень, хоча всі вони строго не підтверджені: аж надто малі і швидкі такі об’єкти. Тепер один з них був помічений в атмосфері Землі, в Канаді.
- Таємниця зникнення атмосфери Церери
- Астрономи виявили “бідне старе серце Чумацького Шляху”
- Чи може метеорит, що впав стати причиною пожежі?
- Вчені отримали краще уявлення атмосфери Юпітера та його штормів
- Корабель НАСА «Люсі» пролетів повз свій перший астероїд на шляху до Юпітера
- Планета Х поставила астрономів в глухий кут
- Створено найдетальнішу інфрачервону карту Галактики: на ній 1,5 млрд об’єктів (фото)
- Знайдена величезна чорна діра, яка стріляє енергією в бік Землі
- Новий сенсор в супутнику бачить і аналізує аерозолі в атмосфері Землі
- Чорна діра в центрі нашої галактики перетворює зірки у щось дивне
- Астрофізик розповів, чи можливе життя біля чорної діри
- Ударна гравітаційна хвиля звільняє інформацію під час смерті чорної діри
- Одразу 10 дуже дивних зірок знайшли в центрі нашої галактики
- Астрономи виявили нове радіоджерело невідомого походження
- Квантові чорні діри пояснили, чому ми не бачимо кінця простору і часу
- A strange repeating signal is coming from a distant galaxy: astronomers don’t know what it is yet
- Астрономи пояснили природу загадкових червоних квазарів
- Одну з найбільших чорних дір відкрили за допомогою гравітаційної лінзи (відео+фото)
- Виявлено найдальшу наднову за допомогою телескопа “Джеймс Вебб”
- Астрономи відкрили дивний новий клас космічних вибухів
- Загадку Сонця, якій 80 років, нарешті розкрили
- Новий проєкт шукає міжгалактичні техносигнатури за допомогою MWA
- Вчені знайшли галактичний кластер з рекордною кількістю мертвих галактик
- NASA запропонувало побудувати на Венері літаючі міста
- ШІ допоміг виявити найдавніші докази життя віком 3,33 млрд років
- Японський корабель покинув навколоземну орбіту і відправився до Місяця
- NASA показало панораму Марса під час посадки Curiosity в 2012 році
- «Вебб» розглянув згустки газу, що залишилися від зірки, що вибухнула (фото+відео)
- “Джеймс Вебб” допоміг вперше виміряти світіння атмосфери суперземлі-субнептуна
- Юпітер сформував архітектуру Сонячної системи
Денис Віда (Denis Vida) і його колеги зібрали і вивчили сотні випадкових свідчень, записів з камер відеоспостереження, а також дані мережі Global Fireball Observatory, спеціально розгорнутої для реєстрації таких подій, і супутникових знімків. На основі цього вченим вдалося розрахувати траєкторію об’єкта і показати, що походить він саме з хмари Оорта. Разом з тим на звичайну комету він був не схожий. Тендітні комети розпадаються і згоряють ще у верхніх шарах атмосфери, але це тіло, рухаючись на швидкості близько 62 кілометрів на секунду, проникло на пристойну глибину. Його розпад відбувався в два етапи, як це властиво астероїдам.
Крім того, дослідники проаналізували архівні дані, виявивши як мінімум ще одну подібну подію, зареєстровану в 1979 році. Виходячи з цього, астрономи припустили, що хмара Оорта може містити далеко не одні лише крижані комети, а від одного до 20 відсотків його об’єктів — це кам’янисті астероїди. Можливо, такі оцінки сильно завищені. Зрештою, висновки зроблені виходячи із занадто малого числа подій, до того ж в силу більшої стійкості кам’янистих метеоритів їх загибель легше виявляється при моніторингу.
Але навіть якщо брати нижню межу зазначеного діапазону – один відсоток, – це змушує всерйоз задуматися над появою і складом хмари Оорта. Присутність там кам’янистих тіл може свідчити на користь «гіпотези великого оверштага», згідно з якою Юпітер сформувався порівняно недалеко від Сонця, після чого зблизився з ним, а вже потім мігрував до своєї нинішньої орбіти. У цих рухах масивна планета двічі зруйнувала пояс астероїдів, і частина його об’єктів могла виявитися викинутою на периферію, аж до далекої хмари Оорта.